Вадим КРИЩЕНКО Вузлики на пам’ять

Натяк

Не чув, щоб птах виспівував дуетом

Чи під вікном, чи з неба, з висоти…

Це натяк, щоб збагнули ви поета —

Душа для пісні просить самоти.

 

 

Формула життя

Один день — в радіснім співзвуччі,

А інший — журиться і плаче…

В такій черговості всі сущі.

А хто придумав щось інакше?

 

 

Все — від любові

Любіте сонце і блакить,

Південний степ й Карпатські хащі.

Одне одного полюбіть.

Любіте — і світ стане кращим!

 

 

Прохання

Заходьте у храм, що рясніє обновою,

Хай вас не торкається слово вороже.

Братове, моліться вкраїнською мовою —

І Бог вас почує, і вам допоможе!

 

 

Пшеничне слово

У слові, як у хлібі, є свій смак,

Їх бережи, щоб не було понищено.

Тож недаремно люди мовлять так:

— Дай хліба житнього, а слова дай пшеничного.

 

 

Хто тут живе

Не дім, а царственні палати —

Усе у мармурі та злоті.

Поглянув — й хочеться сказати,

Хто тут живе:

Живе тут — злодій.

 

 

У секторі прицілу

Щезають лоскотні химери,

Літа забрали все доцільне…

Я вчуся не боятись смерті,

Бо вже у секторі прицілу.

 

 

Кажу цікавості чужій

Оголені ми в ніжності своїй,

Та споглянуть — оте із думки викинь.

Тому й кажу цікавості чужій:

Не зиркайте в щілину наших вікон.

 

 

Він йшов

Він йшов зі знаком правоти

Й надіям було тісно.

Тепер збагнув — йде не туди,

Та повернуть вже пізно.

 

 

Учімось у бджоли

Завжди дивуюся завзятості бджоли:

Збирає нектарі, де квіти зацвіли.

У неї вчись… до тих старань іди,

Щоб по собі лишить щось схоже на меди.

 

 

Я не забув

Все добре… Але є моменти,

Я досі не забув хвилини ці:

Пізнав й такі аплодисменти —

Як ляпаси болючі по щоці.

 

 

Мовчіть

Ви знаєте, хто вже багато літ

І хитро, і лукаво править світом?

Мовчіть… До вуст свій палець притуліть,

Якщо не хочете постать антисемітом.

 

 

Наївність

Наївність не зови провиною

І не соромся ти.

Чим більше у душі дитинного —

Тим більше й доброти.

 

 

Забуваймо погане

Багато злого під ногами,

Та істин не губи ніде:

До того, хто забув погане —

Хороше без вагань прийде.

 

 

Найкращий судія

Найкращий судія — це час,

Бо судить справедливо й щиро,

Хвальбу єднає до образ —

А потім свій виносить вирок.

 

 

Кохання — не гріх

— Між ними — гріх, — говорять часто,

А я уточнюю слова:

Кохання може буть нещасним,

Але гріховним — не бува.

 

 

Звертаюсь до себе

Завершивши ходу земну,

Лиши в останній післямові

Не жмут гіркого полину,

А віть бузкової любові.

 

 

Метаморфоза

Все по черзі — усмішки і сльози

Я виймаю із душевних звалищ.

Та бувають все ж метаморфози:

Кликав друзів — вороги озвались.

 

 

Попросимо

У нас поразок більш ніж перемог,

Хоча ми билися, боролись до безтями.

Попросимо, щоб в нашій долі Бог

Оті два слова поміняв місцями.

 

 

Буває

Життя ми називаєм грою —

Тривожні співи на кларнеті…

Буває люто б’ються двоє,

А перемогу має третій

 

 

Тінь

Тінь од стіни, що дах трима,

Від дерева, що має листям…

Та тінь бува — і між двома,

Які любились… Й розійшлися.

 

 

Помилки

Слова ці пригадались не для втіх,

Бо їх забув чомусь…

Розумні учаться на помилках своїх,

А я, дурний, — не вчусь.

 

 

Прохання

У Господа ми просимо багато.

Я попрошу, як просять всі:

Перетвори мою журбу на свято,

Щоб зміг утішиться в сльозі.

 

 

Смішно і трагічно

Людина повторяється в житті

Чи, помираючи, щеза навічно?…

Питання давні й начебто прості.

А відповіді?.. Смішно і трагічно.

 

 

Старі клейноди

З минулого здіймаю покривало.

В історії є й сторінки брудні:

Старі клейноди в нас Москва украла,

А учить нас за титлами брехні.

 

 

Мій гострий Тризуб

Двоглавий орел… Ти одвічний хижак,

Несеш всюди лихо, несеш всюди згубу…

Та я не боюсь твого дзьоба-ножа,

Його я стешу свої гострим Тризубом!

 

 

Отаке

Щось гірчить, а щось лоскоче —

На усе є воля Божа…

Один може — та не хоче,

Інший хоче — та не може.

 

 

Найлюбіші діти

Хоч ховає загадку життя

У свої чуттєві стуки-грюки…

Я зробив для себе відкриття:

Найлюбіші діти — це онуки.

 

 

А ми живі

Багато болісних проблем

Щодня нам застують дорогу,

Штовхають ліктем та плечем.

А ми живі… І слава Богу!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment