Напередодні чергового, Х з’їзду Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка відбулася сесія Головної ради — найвищого органу Товариства в період між з’їздами. У її роботі взяли участь 42 члени ради — 14 голів обласних і Ки- ївського міського об’єднань, 28 представників творчої інтелігенції, науковці, письменники, громадські діячі, а також члени контрольно-ревізійної інспекції. На порядку денному стояло головне питання — скликання, згідно зі статутними положеннями, наступного з’їзду нашої громадської організації.
Головна рада одноголосно проголосувала за те, щоб провести Х з’їзд ВУТ “Просвіта” наприкінці поточного року, 18 листопада. Норму представництва від кожного обласного і міських (Київського, Севастопольського) об’єднань встановлено в кількості десяти делегатів. Цю пропозицію внесла Катерина Сичик з рівненської “Просвіти”, хоча були й інші пропозиції — по 5 делегатів. Мотивом невеликої кількості делегатів була небачена до сьогодні фінансова скрута. І це напередодні славного ювілею — 150-річчя Товариства! Тож керівництво всіх об’єднань постало перед серйозною проблемою. Але рішення ухвалено і треба шукати можливості його вирішення. Крім цього сесія проголосувала за розширення свого складу.
До Ради кооптовано координатора творчих спілок Євгена Шевченка і співголову ГО “Українська Альтернатива” Миколу Голомшу. Особливу увагу просвітяни приділили розгляду ситуації з ухваленням закону про українську мову. Антиукраїнські сили, зокрема опоблок у Верховній Раді, користуючись невизначеністю і нерішучістю Президента і його політичної сили, роблять усе можливе, аби дискредитувати його.
Щодо Закону про освіту, то “Просвіта” стоїть на позиції: навчання мусить бути державною мовою. Інші питання порядку денного стосувалися моральних заохочень — всеукраїнських премій, які на тлі фінансових проблем, нинішньої гуманітарної політики влади і війни на сході набувають в очах українського суспільства особливо великого значення. Як відомо, Товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Громадське об’єднання “Українська Альтернатива” і національні творчі спілки України виступили з ініціативою заснування Народної премії ім. Тараса Шевченка.
Головним критерієм у визначенні лауреатів є вагома праця в утвердженні української державності. Цьогоріч її присвоєно Катерині Мотрич, відомій письменниці, авторці талановитих публіцистичних виступів, зокрема опублікованих і в тижневику “Слово Просвіти”. Їй вручили відповідний диплом і грошовий еквівалент премії. Запропоновано було також розширити кількість номінацій премії до двох: крім літератури — за досягнення в царині народного мистецтва. Для підняття престижу премії і об’єктивності в оцінці переможців сесія підтримала пропозицію голови Товариства Павла Мовчана додатково обрати до складу журі з присудження Народної премії відомих діячів культури і мистецтва: Івана Драча, Миколу Жулинського, Георгія Філіпчука, Миколу Кульчинського.
Жвава і гаряча дискусія розгорілася між членами Головної ради, коли мова зайшла про великий просвітянський проект — низку національно-патріотичних фільмів з історії України, її еліти. Хоч як сумно це визнавати, але держава недостатньо, м’яко кажучи, дбає про український кінематограф. “Вона підтримує фільми на кшталт “Моя бабушка Фанні Каплан”, — говорив Дмитро Ломачук, відомий кінорежисер і журналіст, — і байдуже ставиться до справді національних героїв України, які самовіддано захищали інтереси нашої держави, вписавши в її історію зразки безприкладного патріотизму”.
Товариство “Просвіта” на власні мізерні кошти уже відзняло кілька фільмів, які так і залишаються поза увагою Держкомагентства України з питань кінематографії. На черзі — фільми про знаних і незнаних національних героїв часів Української революції 1917— 1920 рр. і другої російсько-української війни, зокрема про Петра Болбочана, командувача українських військ, який не програв жодної битви з ворогом, звільняв Крим від окупантів і т. ін. Чомусь такі особистості, на житті і діяльності яких можна виховувати нинішнє і наступні покоління, не цікавлять владу. Тому сесія доручила кільком членам Ради на чолі з головою “Просвіти” Павлом Мовчаном зустрітися з Пилипом Іллєнком, головою Держкомагентства України з питань кінематографії.
Ми стоїмо на порозі іншої ювілейної дати — 30-річчя з часу заснування Народного руху України. Багато учасників вікопомних подій — виборювання незалежності України кінця 1980-х — уже відійшли у вічність. “Незважаючи на те, — говорив голова Житомирського обласного об’єднання “Просвіти” Cвятослав Васильчук, — що рухівці першими піднялися на боротьбу з московською імперією, держава досі гідно не оцінила їхні заслуги”. Звичайно, найбільша нагорода для кожного з нас — незалежна і могутня Україна. Але є й менші, моральні заохочення, які не варто ігнорувати, якщо ми щиро цінуємо кожного учасника національного руху.
Держава починається там, де дбають і не забувають подвижництва своїх громадян. В Україні приступили до видання багатотомної енциклопедії незалежної України. Долучитися до збереження історичної пам’яті, висвітлення ролі “Просвіти” в національно-визвольному русі й відродженні української держави, говорили учасники сесії, можуть наші науковці-просвітяни, ставши авторами статей до енциклопедії. Іван Драч вніс пропозицію створити Організаційний комітет для гідного відзначення 30-річчя Руху. Було також порушено питання про Суспільне мовлення, де з обранням головою Зураба Аласанії почалася руйнація українського інформаційного простору.
Сесія доручила голові Товариства П. Мовчану, Д. Ломачуку, Г. Філіпчуку і К. Стеценку зустрітися з керівництвом Суспільного мовлення, а Головна рада мусить звернутися з відповідними листами до Президента, Верховної Ради і Уряду. Два останні питання сесії Головної ради про заснування просвітянських премій: імені Героїв Небесної Сотні – за участю Міністерства оборони і Збройних сил України, і Сергія Єфремова за кращу публіцистику – за участю газети “Рада” і Національної спілки журналістів України — отримали належну підтримку. За результатами роботи сесії і розглянутих питань порядку денного Головна рада ухвалила відповідні ухвали.
Власн. інф.
