Іван ПРОСЯНИК, зелейник
Продовження. Початок у ч. 14—19, 37 за 2017 р.
Запалення стравоходу. Тато радили взяти один корінь лопуха-однолітка й варити в літрі води 10 хв. Тільки-но почне закипати, вкинути два-три листочки подорожника-бабки. Настояти годину вкутаним. Це — денна частка. Вживати за 30 хв. до їжі, три тижні. Тиждень перерва — і за потреби повторити.
Запалення легень. Тато розповідали, що прабабуся Богівна лікували цю недуж подорожни- ком. Розстелялася тонкочинена козяча шкіра, пізніш на ковдру клейонка, свіжий подорожник вкладається двома шарами. Недужий лягав на нього спиною. Подорожник накладався на груди. Зверху клейонка. Тіло добре втеплялося. В напівлежачому стані недужому давали напій із липи, малини та подорожника. Біль у грудях одразу ж зникав. Через дванадцять годин подорожник мінявся на новий. За 3-4 дні безперервного лікування людина повністю одужувала. Ось тому, про всяк випадок, у нас завжди на зиму запасалася велика торба подорожника. Взимку його розпарюють на марлі над киплячим казаном.
Кровотечі (геморойні, шлунко- ві, легеневі, маткові). 2 ст. л. подорожника та кропиви звичайної (дводомної) залити двома склянками окропу. Настояти ніч. Це денна частка. Пити до видужання.
Статева неміч. Взяти під час цвітіння качалочки подорожника й закласти в літровий дзбанок по плечата. Залити 60 % спиртом. Настояти 18 днів у темряві. Відцідити, відтиснути. Качалочки знову залити 40 % спиртом. Настояти 9 днів. Настої з’єднати. Вживати по 1 ст. л. двічі на день натщесерце і перед сном. Цей настій лікує й чоловічу неплідність.
Ниркова коліка. З літру 40 % спирту відлити 200 мл й напо- внити посудину щойно розквітлими качалочками подорожника. Настоювати два тижні в темряві. Вживати по 1 ст. л. тричі на день за 30 хв. до їжі.
Нетримання сечі. Вживати, запиваючи водою, по 15 г порошку з насіння подорожника-бабки тричі на день.
Паління. Взяти по ст. л. листу подорожника та кореня дягелю лікарського. Намочити з годину в холодній воді. І жувати 10 хв. Слину сковтнути, а жмаки, добре висмоктані, виплюнути. Тричі на день. Через два тижні, без ламання тіла, ви покинете палити назовсім. Але, зрозуміло, під час лікування залишити цигарки.
Воло. При цій недузі щитовидної залози тато радили з жил подорожника всемеро звити мотузочку й носити на шиї. Тиждень. Спалити й нову надягти. Досить потужний чинник. Ось ми й підійшли до найголовнішого — подорожник потужний протираковий чинник. Як ми й зазначали, він єдиний із рослин, що лікує рак легень. Листя миють, дещо просушують від води, закладають у горщик, пересипають шарами цукром. Настоюють у теплі і темряві два тижні. Вживати по 1 ст. л. 3—4 рази на день за 30 хв. до їжі. Можна зробити й на меду. Три тижні — тиждень перерва — й продовжити лікування. Примітка: можна чергувати з соком оксамцю, виготовленим таким же чином. Але по чверті чайної ложки раз на день. Три тижні — тиждень перерви — продовжити подорожником.
Проте тато в своїй практиці розрізняли подорожник-бабку й подорожник-псячі язики — тобто подорожник довгий Plantago lanceolita. Останній надзвичайно багатий на дубильні речовини та йодові сполуки. Тому він більш успішно застосовується при гоєнні гнійних ран, коли непокоять рубці на тілі, при волі, при катарах і навіть пухлинах горла, при недужах очей.
Недуги сечового міхура. Взяти по 40 г подорожника довгого, остудника голого, листу дивини багатоквіткової, по 10 г верхівок пагонів туї, по 30 г суцвіть цмину піщаного та майового листя берези. 5 ст. л. на 1 л сирої води. Настояти ніч. Уранці кип’ятять 10 хв. на слабкому вогні. Натще- серце випивають склянку, а решту в чотири заходи протягом дня. Щоразу через годину по їжі.
Катар шлунково-кишкового тракту всіх видів. Беруть по 40 г подорожника довгого, заячої крівці, сухоцвіту болотяно- го, по 10 г кореня аїру та м’яти холодної, 20 г моріжка, 15 г квітів деревію, 6 г насіння кмину — 5 ст. л. на 1 л окропу. Настояти ніч. Пити як у попереднім приписі, до бажаних наслідків, але не менше місяця. Волхви-лічці давньої Русі вважали подорожник зелом наймогутнішого і найдревнішо- го прабога РОДа. Тому цю рослину використовували і з лікувальною метою, і в магічних дійствах. Подорожник із дубовою корою на ведмежім салі застосовувався як найліпше рано-заживне знадіб’я. Вважалося, що витязя, викупаного в міцнім подорожниковому відварі, об- мине ворожа стріла. Витязі при клятві на вірність клали на долоні по листку свіжозірваного подорожника, і вважалося, що клятву засвідчує сам РОД своєю долонею. Проте й відступництво каралося жахливо.
Зрадника зв’язували й клали між двох мурашників. Подорожник-семисилець входить у Велике Свароже Коло зіль, що омолоджують людину. Роблять розум яснішим, зір — гострішим, слух — глибшим, яр — молодечішим, пліднішим. Саме з останньою метою відунки радили качалочки подорожника в цвіті як приворот-зілля. Подорожник давали чоловікам, щоб запобігти подружній зраді. При безплідді намовляли пити водночас і жону, й мужа. Тато кохалися в цій рослині, неоднораз повторюючи: “Сім жил цілющих у цього зела: дві в голівку, дві в ніжки, дві в ручки, а та, що в корінець забігає, — корінцю й допомагає!” Тато листя подорожника збирали по громовім дощі, як лиш воно обсихало, вважаючи, що широкі долоні подорожника здатні ловити Небесну Силу.
Сушили окремо від коріння на горищі. Качалочки ж брали рано вранці, до сходу сонця, одразу ж вкидаючи в літрівочку з міцною горілкою. Насіння обшморгували в жарку серпневу годину. Не віяли. Воно слугувало і чудовими ліками, і найпотужнішим оберегом.
