Через терни до зірок

З нагоди 85-річчя Богдана Мацелюха

Сергій ГАЛЬЧЕНКО, заступник директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ

На ниві української літератури плідно працювали в минулому і активно трудяться сьогодні поети і прозаїки з медичною освітою, які своєю творчістю і просвітницькою діяльністю збагатили літературний процес. Гуманна професія лікаря є тим родючим ґрунтом, на якому успішно проростають зерна поезії і прози. До плеяди письменників-медиків належить і Богдан Мацелюх, лікар за освітою і мікробіолог-генетик за професією.

Важкий і тернистий шлях політичного в’язня в режимних таборах Речлагу у заполярній Воркуті судилося пройти протягом п’яти років юнакові Богданові Мацелюху. 17 вересня 1949 р. його, студента другого курсу Львівського державного медичного інституту, арештували кагебісти, а військовий трибунал присудив йому 10 років каторги. Незрадлива поетична Муза ніколи не покидала його у важкі і радісні хвилини в майбутньому і завжди підтримувала духовно і тілесно.

* * *

Там далеко, за полярним колом,

Олень носить сонце на рогах

І воно, переборовши кволість,

Знов злітає в небо, наче птах.

* * *

За густим колючим дротом

Виють жахами вітри.

Там вугілля кров’ю-потом

Добувають номери.

Пройти крізь пекло концтаборів червоного диявола, ім’я якого Совєтський Союз, допомагала Богданові Мацелюху всепереможна любов до України і божественне кохання за ґратами і колючим дротом:

* * *

Є на світі щось сильніше

Від ГУЛАГівських тортур:

Україна в серця ніші —

Недоступний кату мур.

* * *

Любов не спиниш ні колючим дротом,

Ні тайним циркуляром кагебе.

В цупкім полоні вічної мерзлоти

Зустрів, неждане сонечко, тебе.

Образно і правдиво автор описує жахливі умови перебування політичних в’язнів у тюрмах Львова (Лонцьк і Бригідки), Києва (Лук’янівка) і Ленінграда (пересильна тюрма) в 1949—1950 рр., а також у концтаборах Речлагу Воркути у 1950—1954 рр. у циклі віршів “ВОРКУТА” із першої книжки “Двокрилля” (К.: Наук. думка, 2000) і в розділі “СПОГАДИ” із третьої книжки “Безодня і вершини” (К.: Юніверс, 2016). Богдан Мацелюх на гіркому власному досвіді ще раз переконався у ворожому ставленні “русскіх” до українців.

Якщо волелюбні литовці, латвійці та естонці, а також представники народів Кавказу одностайно підтримували українців у їхньому прагненні до здобуття державної незалежності, то контра з різних верств населення московитів (генерали, попи, педагоги, літератори, журналісти і всі решта великодержавні шовіністи) категорично заперечували право українського народу на соборність і незалежність. Кремлівський тиран сконав, і в Речлаг прийшла відлига.

1954 р. Богдан Мацелюх був звільнений за ст. 197 ч.ІІ КК УРСР (“отсутствие доказательств для подтверждения обвинения”) і відновив навчання у Львів- ському медичному інституті, який закінчив з відзнакою. Після річної праці лікарем інфекціоністом-терапевтом у Березнеговатській міжрайонній лікарні на Миколаївщині він успішно закінчив аспірантуру при Інституті мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України і з 1965 р. донині працює завідувачем відділу генетики мікроорганізмів у цьому ж інституті.

Наполеглива, цілеспрямована, натхненна і терпелива праця принесла Богданові Мацелюху бажані й вагомі плоди: доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України за спеціальністю “молекулярна генетика”, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України, Почесна Грамота Верховної Ради України і багато інших галузевих, громадських і церковних нагород. Не залишає поза пильною увагою видатний учений і своє друге творче крило — поезію, надрукувавши свої твори у районній, обласній і столичних газетах, у часописах “Дзвін”, “Світогляд” і “Зона”, у “Літературній Україні”.

Разом із братом-художником Ярославом опублікував книжки поезій і живопису “Двокрилля” і “Україна іде” (К.: Юніверс, 2012), а разом із братом і сестрою Ольгою — книжку поезій, спогадів, живопису і вишитих рушників “Безодня і вершини” і підготував власними силами до друку книжку “Через терни до зірок” (К.: ВІПОЛ, 2017), яка містить доповнені спогади, науково-популярні статті, вибране листування і поезії автора. У 2017 р. поет вступив до лав НСПУ. Тематика творів Богдана Мацелюха охоплює широке коло актуальних і важливих проблем Всесвіту, природи, суспільства, людини і України. В них відображені філософські погляди, роздуми і почуття автора як людини, вченого-генетика і українського патріота.

Богдан Мацелюх вважає людину двоїстою істотою і носі- єм різноманітних мутацій генів. У космосі, природі й суспільстві точиться одвічна боротьба і єдність протиріч як джерело постійного розвитку. Провідною темою поезій і прози Богдана Мацелюха є Україна в минулому і сьогоденні. Автор шукає об’єктивної відповіді на болюче й актуальне питання: чому український народ упродовж своєї історії не спромігся створити сильну і незалежну державу, яка вистояла б у загарбницьких війнах войовничих і захланних сусідів? Крім трьох відомих причин наших невдач, названих Юрієм Шевельовим (провінціалізм, кочубеївщина і Москва), Богдан Мацелюх додає ще багату природу і ліниве грецьке православ’я, які впливали на спадковість і виховання людей у дусі миролюбних хліборобів.

Геноцид українського народу (насамперед винищення національно свідомої інтелігенції), здійснений неодноразово окупантами, також був важливим чинником втрати державності й насадження українцям рабської ідеології протягом століть. Як учений-генетик, Богдан Мацелюх використав образ двоспіральної молекули ДНК — королеви над усіма іншими молекулами людського організму — для зображення почуття любові (Твоїх очей блакитний біострумінь; З’єднала доля нас у парі; Любов — це світ), характерів окремих людських індивідів (Добро і зло — у наших генах; Людина ще недосконала; Люди діляться надвоє; Душа людини — розум й воля), характеристики ментальності народу (Свободу лева можна вбити; ДНК спадковий код; ДНК лиш два відсотки) і різного генетичного походження українців і москвинів (Українці й москвини; Різні Y-гаплогрупи; Агресивність московитів), а також для пояснення еволюції живої природи, зокрема і людини (Всемогутній Бог-коваль; ДНК спадковий код; Матриця життя могутня; Матерія й душа безсмертні).

Твори Богдана Мацелюха захоплюють читача щирістю і глибиною почуттів, гострим сприйняттям сучасних і минулих подій і проблем України та всього людства. На вірші поета “Яворів” і “Як гарно у нашому Львові” композитор Богдана Фільц написала музику, і тепер ці пісні натхненно виконують хорові колективи на Яворівщині — батьківщині Богдана Мацелюха. Поет твердо вірить у незнищенність українського народу, його перемогу над внутрішніми і зовнішніми ворогами, мир і добробут на рідній землі. Наукова і своєрідна поетична і прозаїчна творчість Б. Мацелюха віддзеркалює тернистий шлях автора і українського народу в боротьбі за перемогу добра над злом і утвердження України в світі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment