Людина великого серця

Н. КОВАЛІВНА, Львів

Є в нашій Україні тихе полювання, тобто без пострілів, і є тиха просвітницька праця, тобто без напускного розголосу. Це праця учителя чи будь-якої людини, що прагне повіствувати правду про свій народ. Такою просвітянкою була наша Леся-Олександра Теодорівна Захарків.

Правду кажу, панове випускники Львівсько- го державного університету ім. І. Франка 1959 року? Почну з нашої студентської екскурсії приблизно 1957—1958 рр. на Львівську Цитадель. Ходимо, нам розповідають про те, що німці замордували тут тисячі євреїв і полонених ІІ Світової війни. Личко Лесі наливається кров’ю (невже буде плакати?), однокурсник Зеник Булик киває рукою на таємне повідомлення, Леся тихенько шепче: “А знаєте, скільки тут замордували большевики наших безневинних людей?”

Слухаємо… І хоч попливли роки нашими житейськими заґратованими дорогами, та міцно лягає карбами у серця біль чужоземного мордерства з Німеччини й Московії. Далі будуть гарні призабуті, бо заборонені московським і власним большевизмом пісні чудовим Лесиним голосом, помережані глибокою Правдою життя у “совецькому раї” Ще далі тамує Леся національну наругу в пошуках і поверненні автентичної лексики стародавньої української мови XIV—XVII століть і в груповому авторстві видає людям двотомник мовних скарбів української нації.

І як тільки Україна проголосила свій паперовий суверенітет, а Роман Лубківський несміливо (1990 рік!) взяв жовто-блакитний прапор у Києві й поніс на Дніпрові кручі, Леся відверто сповіщає студентам Львівської політехніки і вчителям Інституту підвищення кваліфікації велику Правду про сплюндровану окупантами різних мастей рідну мовоньку. Увесь той матеріал, супроводжуваний гучними оплесками вчителів на курсах, незабаром ляже в книжку “Плекаймо слово рідне” (мовні поради). О. Т. Захарків – кандидат філологічних наук, доцент кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, автор понад 140 наукових публікацій, науково-популярних, публіцистичних статей, праць у галузі методики, мемуаристики, рецензій… Вона громадський діяч.

З початку заснування Обласної організації Товариства рідної мови ім. Т. Шевченка (“Про- світи”) очолювала лінгвістичну секцію. О. Т. Захарків — член Педагогічного товариства ім. Г. Ващенка. Та невблаганна недуга прийшла і забрала людину великого серця і високого патріотизму в Божі простори… 7 жовтня 2017 р. їй виповнилося б 80! Вічна й світла пам’ять Тобі, Колего, на- ша Лесю!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment