Гордість нації — славетна Соломія Крушельницька

До переліку геніїв української і світової музичної культури належить ім’я Соломії Крушельницької — примадонни найпрестижніших оперних театрів світу кінця XIX—початку XX ст.

Наталя ГУМНИЦЬКА, Львів

Музичні критики того часу називали її “вагнерівською примадонною”, “незабутньою Аїдою”, “єдиною в світі Джокондою”, “неперевершеною Баттерфляй”, “жінкою”Шаляпіним”, “оперною Дузе”, партнерами якої були Енріко Карузо, Ренато Баттістіні, Тітто Руффо, Федір Шаля” пін. Геніальний італійський диригент XX ст. Артуро Тосканіні надзвичайно цінував Соломію Крушельницьку за точність, досконалість інтерпретації авторського задуму і стилю, за її талант, наполегливість, працьовитість.

Про їхню співпрацю співачка згадувала: “Я виграла з ним найважчі й найважливіші бойовища. Вагнер, Каталані, Штраус — ось віхи нашої невтомної праці і наших перемог”. Ріхард Штраус відзначав драматичний талант співачки Соломії Крушельницької у своїй оперній монодрамі “Електра” так: “Крушельницька-Електра у будь-якому відношенні — артистка першого рангу”.

Італійська преса писала про велику силу мистецтва актриси”співачки, про те, що найбільші театри земної кулі сперечаються між собою за право приймати у себе видатну артистку. Її музичний талант вважали мало не чимось містичним, а відомий музичний критик Р. Картопассі писав: “Вона володіла тою таємничою субстанцією, яка, розливаючись рікою, ніби зачаровує публіку і несе в собі присмак безсмертної слави”. Про неймовірний тріумф Соломії свідчать багато публікацій у тогочасній європейській і світовій пресі.

Французький журнал “Музика” 1909 року в одному із чисел помістив колаж із фото найвідоміших тодішніх оперних співачок, у центрі якого Соломія Крушельницька, що свідчить про її визнання як Оперної Діви № 1 у світовому вокальному мистецтві того періоду. Музичні критики відзначали її всеосяжний витончений розум, надзвичайні артистичні дані та неперевершене за красою лірико” драматичне сопрано майже у три октави. За силою драматичного таланту її порівнювали із знаменитою Елеонорою Дузе, а сама Елеонора Дузе була в захваті від співу Соломії Крушельницької.

Класичним став приклад, як Соломії Крушельницькій вдалося повернути світовій музичній культурі оперу Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй”, прем’єра якої зазнала повного краху в Міланському театрі “Ла Скала”. Проте менш поширена інформація, що завдяки розуму і таланту Соломії Крушельницької реформаторські оперні твори Ріхарда Вагнера підкорили вибагливу європейську публіку, зокрема Паризької Гранд-опера.

Паризька преса зарахувала нашу землячку до найбільших співачок тієї епохи, а музичні критики відзначали красу голосу, блискучу вокальну школу, акторську майстерність, а також природну чарівність, вишуканість і шляхетність манер, високу загальну культуру. Про ідеальне поєднання зовнішньої і внутрішньої краси Соломії Крушельницької американський музикознавець Дж. Дюваля писав так: “На неї варто дивитися, так само, як і слухати…”. Такою ж успішною була її спів” праця і з Ріхардом Штраусом. Одним словом тріумф і слава, про які зацікавлений читач може дізнатися із чудової книги-альбому “Соломія Крушельницька. Міста і слава”, підготовленої до видання праців” никами Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові (Львів, 2010 рік), у фондах якого зберігається понад 20 тисяч експонатів, зокрема оригінальних предметів самої співачки.

Близько 70 оперних арій найвидатніших композиторів світу, неосяжний репертуар із найкращих камерних творів, романсів, пісень народів світу, блискуче ви” конаних мовою оригіналу — це справжній мистецький подвиг, на який Соломія Крушельницька поклала своє творче життя. Особливе місце у її концертній програмі, поряд з оперними аріями та романсами світового класичного репертуару, посідали твори українських композиторів, зокрема О. Нижанківського, Д. Січинського, Я. Лопатинського, Г. Топольницького. А творчість Миколи Лисенка за силою драматизму Соломія Крушельницька порівнювала з новаторським стилем Ріхарда Вагнера.

Витоки геніальності артистки — родинне мальовниче подільське село й глибинна культура України. Соломія народилася 23 вересня 1872 року в багатодітній родині отця Амвросія Крушельницького і Теодори Савчинської на Тернопільщині. Обидві гілки беруть початок із старо” винного козацького роду, козацької освіченої знаті. Достатньо навести такий красномовний факт — отець Амвросій після щоденних трудів (душпастирських і господарських) любив читати, до прикладу, Гете в оригіналі. Тобто Соломія виросла у шляхетній українській родині, де поряд із Сковородою, Шашкевичем, Шевченком, народними українськими піснями у великому пошанівку були і зразки світової культури.

Чи не вперше дуже глибоко аналізує витоки таланту Соломії Крушельницької її далекий родич, відомий перекладач, письменник і педагог Андрій Содомора у своїй статті “І зупинивсь у пісні часу лет…”, вперше опублікованій у книзі “Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів” (Тернопіль, 2008). Зокрема письменник стверджує: “Соломія розуміла, що талант, яким володіє, — не її особиста власність, що ним завдячує своєму народові, отже, зобов’язана той талант і плекати й гідним річищем спрямовувати”.

Серед її багатьох чеснот Андрій Содомора вирізняє гідність, яка означає “бути гідним свого роду, нічим цієї гідності не заплямувати”. І завдяки тим чеснотам — сталевій волі, гострому розумові, неймовірній працездатності, опануванню світла науки й мистецтва, глибокій любові до рідного краю — їй вдалося реалізувати в образі “української Сапфо” “ідеал давніх греків” — поєднати красу внутрішню і зовнішню, зосередити у собі співучі таланти всього народу, стати справ” жньою аристократкою духу. І цілком слушно Андрій Содомора переконує нас глянути на себе через призму долі славетної Соломії і відповісти на споконвічні запитання “Хто ми? Звідки? Куди йдемо?”.

І відповідь у контексті життя Соломії Крушельницької буде оптимістична, світла та обнадійлива. Ми народ із великим минулим і не менш великим майбутнім. Але наш обов’язок перед світлою пам’яттю Соломії Крушельницької і таких як вона, побудувати гідне сучасне. Живучи тривалий час в Італії, Соломія Крушельницька завжди була зі своєю Батьківщиною.

Її висока національна свідомість і любов до рідної землі знаходили вияв у конкретних справах упродовж життя: колосальні гонорари на потреби української громади, участь у Шашкевичівських і Шевченківських вечорах разом із славетним Олександром Мишугою, включення феномена української пісні у скарбницю світової культури, благодійні концерти на будівництво Українського театру у Львові, підтримка українського студентства у його боротьбі за свої національні права, педагогічна діяльність у Львівській консерваторії.

Соломія підтримувала контакти і переписувалася з відомими інтелектуалами й громадськими діячами того часу, зокрема Михайлом Павликом, Василем Стефаником, Марією Грушевською. Варто навести фрагмент листа М. Павликові, який пояснює мис” тецький подвиг співачки: “…тепер ані можу, ані хочу гадати о подружжю і взагалі не хочу нікому завадою бути, бо й сама завади не потерплю.

Противно (навпаки) мені треба спокою до праці і поступу, і то такого спокою, щоб я могла цілу душу віддати артистизмові”. А про безмежну відданість Батьківщині говорять щирі слова звернені до Марії Грушевської, дружини Михайла Грушевського: “Знаєш, не раз так якось тяжко бути самій між чужими, не розуміючими моїх ідей, засад, що описати Тобі не маю сили”. У цьому ж листі Соломія зізнається, що мрії про “…мій нарід просвіщенний, без хиб…”, які наштовхуються на реальну бідність народу спонукають співачку “о нічім не мислити…заритися в роботу безустанну…”, але ще “…якби не та надія…, то не витерпів би чоловік сего (цього) життя”. І ще одне листовне свідчення її жертовного служіння Мистецтву: “Я хочу працювати, і без праці жити не можу…А жити без артизму я не можу. Я віддаюся цілою душею штуці…”.

Уже у львівський період свого под” вижницького життя (1939—1952), працюючи професором Львівської консерваторії, Велика Артистка віддавала свій талант, всю свою творчу енергію і вміння своїм учням. А вчитися було і є у кого, і чого. Соломія Крушельницька — взірець гармонійної людини еллінського типу з глибоким національним корінням, людини, яка своєю титанічною щогодинною працею шліфувала свій талант, даний їй Богом, батьками, щедрою українською землею; людини, яка мала національну й людську гідність, але любила, шанувала мистецтво всіх народів світу і дарувала їм свої артистичні шедеври з великим натхненням; людини високого духовного аристократизму і моральних цінностей; людини”Творця, яка беззастережно поклала своє життя на вівтар Мистецтва й України.

У цьому сенсі Соломію Крушельницьку слід зарахувати до переліку найвидатніших співаків світу, зірок першої величини на планеті Земля, серед яких Карузо, Баттістіні, Руфо, Марія Калас, Федір Шаляпін. Про достойне пошанування пам’яті славетної співачки свідчать: присудження Львівській опері імені Соломії Крушельницької; встановлення бюсту Соломії Крушельницької (скульптор Ярослав Скакун) у знаменитому Міланському театрі “La Scala” (який став єди” ним пам’ятником іноземному артисту в цій оперній святині, хоча там виступали сотні першокласних солістів!); відкриття 2004 року на фасаді будинку Соломії Крушельницької у Віареджо меморіальної таблиці; встановлення бюсту “чарівної Чіо-Чіо-Сан” (як називав її славетний композитор) у музеї Джакомо Пуччіні в Торе дель Лаго.

А 2009 року Великий театр у Варшаві вшанував неперевершену ви” конавицю партій Ельзи (“Лоен-грін” Вагнера) і Гальки (“Галька” Монюшка) встановленням бронзового погруддя співачки роботи скульптора Василя Ярича і архітектора Ореста Скопа. Возвеличив образ гордої єгипетської цариці Аїди в інтерпретації Соломії Крушельницької знаний паризький художник Е. Леві. Портретували Соломію Крушельницьку і вітчизняні, і зарубіжні митці, зокрема й родичка Соломії Крушельницької Ярослава Музика. Не оминули увагою співачку й поети, письменники, театральні режисери.

Користується успіхом балет “Повернення Баттерфляй” на музику М. Скорика Дж. Пуччіні у постановці Львівської опери (лібрето В. Врублевської). Відкрито два музеї — Меморіальний музей у с. Біла на Тернопільщині (1963) і Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові (1989), а також пам’ятник У Терно” полі (2010). У Львівській опері періодично відбуваються Фестиваль оперного мистецтва і Міжнародний конкурс вокалістів імені Соломії Крушельницької. Ім’я славетної співачки гордо носить оперний театр у Львові, ним названа школа і вулиця міста. Вшанування 145-ліття Соломії Крушельницької відбулося лише на західних теренах нашої держави. Досі це славетне ім’я, визнане у світовій культурі, маловідоме у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Сімферополі. Воістину немає пророка у своїй Вітчизні!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment