У Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва відбувалася прем’єра опери Джакомо Пуччіні “Богема”. У другій половині ХХ століття цей твір посів гідне місце у п’ятірці опер, що найчастіше виконуються у світі, і з того часу з цього списку вже не вибуває. А нова постановка, яку здійснив режисер Віталій Пальчиков, стала однією з кращих робіт театру за останні кілька років.
“Богема” — четверта опера в творчому доробку Дж. Пуччіні. Ідея її написання виникла в композитора після його знайомс” тва з твором французького письменника Анрі Мюрже “Сцени з життя богеми” (1851). Оскільки сам Мюрже довго животів у злиднях, йому вдалося правдиво, яскраво і переконливо показати тяжке життя талановитих молодих людей.
Цей твір зачарував Пуччіні, і він почав розробляти план майбутньої “Богеми”. Робота лібретистів Луїджі Ілліки та Джузеппе Джакози тривала майже два роки, а музику “Богеми” Пуччіні створив протягом восьми місяців. До осені 1895 року “Богема” була закінчена, і 1 лютого 1896-го вперше представлена на сцені Королівського театру (театру “Дель Реджо”) в Туріні. Саме в цьому творі новаторство Пуччіні, очевидно, виявилося найбільш безпосередньо й оригінально, композитор здійснив в італійській опері крутий поворот від романтичної поетики до скромного втілення реальності повсякдення.
Перший показ “Богеми” не був провалом для композитора, але й не приніс йому успіху. Прем’єра викликала гарячі суперечки. Прийом глядача був значно тепліший, аніж відгуки професійних музикантів і критиків, присутніх на прем’єрі. Публіка швидко зрозуміла достоїнства нової опери, всупереч нападкам рецензентів. Успіх опери зростав з кожною новою виставою. Ще до кінця сезону “Богема” витримала 24 покази з повними аншлагами — факт, надзвичайний для нової опери. Після турінської постановки відбулася прем’єра у Римі, потім у Палермо.
Показ “Богеми” у Сицилії 13 квітня 1896 року приніс Пуччіні величезний тріумф, публіка влаштувала композитору овацію і вимагала нових повторів. Вистава закінчилася безпрецедентним “фіналом”: артисти, що вже змінили театральні костюми, змушені були без гриму вийти на сцену і виконати весь останній акт. А наступного року опера розпочала свою тріумфальну ходу світом. Її з успіхом ставили найбільші театри Лондона, Парижа, Буенос-Айреса, Москви, Берліна, Відня, Будапешта, Барселони. Справжню сенсацію “Богема” викликала у Парижі. Французька критика піднесла її до небес.
Відтоді “Богема” стала однією з найпопулярніших опер у світі. Серед виконавців, які уславилися в цій опері, Енріко Карузо, Беньяміно Джильї, Джузеппе ді Стефано, Маріо дель Монако, Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Хосе Каррерас, Роберто Аланья, що виконували роль Рудольфа та Марія Каллас, Рената Те” бальді, Рената Скотто, Анна Нетребко, які створювали образ Мімі.
До нової київської постановки “Богеми” долучилися лауреат міжнародного конкурсу Сергій Голубничий (диригент” постановник), заслужений художник України Людмила Нагорна (художник-постановник), Анжела Масленнікова (хормей” стер”постановник), лауреат міжнародних конкурсів Сергій Кон (балетмейстер-постановник).
Вдячна київська публіка довго не відпускала зі сцени заслужену артистку України Наталію Пелих (Мюзетта), лауреатів міжнародних і всеукраїнських конкурсів Олексія Жмуденка (Шонар), Олександра Харламова (Коллен), Романа Смоляра (Бенуа), солістів-вокалістів театру Сергія Макієнка (Марсель), В’ячеслава Стрелкова (Альціндор). Та найбільше глядацьких аплодисментів отримали виконавці ролей Мімі й Рудольфа — лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів Дар’я Литовченко та Дмитро Фощанка.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото надане театром
