Синдром Чіпки

Галина ПАГУТЯК, Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, м. Львів

Напевно, і досі в головах тих, хто навчався в радянській школі, засів цвяшок: “У тому, що Чіпка став злочинцем, винен суспільний лад, тобто середовище. Якби не середовище, він би був зразковим селянином. Власне, на кожному кроці ми подибуємо мотивацію чинити злочини або аморальні вчинки.

Побожні жіночки, бо побожність нині в тренді, часом навіть “союзянки” і патріотки, відправляють чоловіків на заробітки в країну, з якою ми воюємо, бо “треба дороблятися”. Винна держава, котра не забезпечує їм триповерхові особняки та безкоштовну освіту їхнім дітям, які не хочуть чи не можуть вчитися. Вчителі тому дають неякісну освіту, що у них маленька зарплата. Була б велика зарплата, вони б стали світочами знань. З тієї самої причини офіцери обкрадають простих солдатів, лікарі не лікують без грошей, чиновники беруть хабарі. Бо “треба дороблятися”.

Іноді кажуть: “Треба виживати”. Письменники пишуть халтуру, бо народ не зрозуміє і не купить серйозної книжки, співаки виступають на підтримку партій і догоджають магнатам на вечірках. Вони б служили високому мистецтву, але “треба щось їсти”. Але це не виправдовує вчинене зло аж ніяк. Я пригадую казку, як королевича навчили плести кошики, щоб він міг у разі скрути прогодувати себе, а не ходити з простягнутою рукою. Діти заробітчан до сивого волосся можуть бити байдики, бо “мама купить”.

Утім, мова не про відсутність принципів, гідності, честі, морального інстинкту, а про те, що не існує виправдання негідних вчинків. Наше суспільство нагадує алкоголіка, який п’є тому, що життя йому чимось не вгодило. Іноді воно нагадує злодія, який краде тому, що в дитинстві бракувало батьківської ласки й іграшок. Однак він зважився порушити закон всупереч страху бути пійманим на гарячому. А ще іноді суспільство нагадує садиста, цькуючи стареньких, інвалідів чи навіть багатодітних мам, намагаючись зробити все, щоб вони не потрапляли йому на очі.

І виправдовується усе тим, що країна бідна, а влада погана. І якщо країна стане багатою, то всі стануть чесними, толерантними і гуман” ними. Але хто збудує таку країну? Отож. Чи не замислювалися наші посполиті над тим, що не Янукович перетворив Україну на зону, де тюремний жаргон і матюки линуть з уст інтелектуальної і творчої еліти, а саме суспільство, обравши тричі несудимого, стало вважати, ніби брутальність — харизматична і ледь не осяяна Буддою? Це ознака не свободи, не дорослості, а навпаки — незрілості. Дитина не вміє противитися насильству і тому легко стає жертвою.

Дитину легко обдурити й підбурити на лихе. Незріле суспільство агресивне, або пасивне не тому, що його права не гарантовані й не забезпечені, а тому, що прагне змін, не бажаючи змінити себе. Отже, чи середовище має таке вже велике значення? Особливо, коли те середовище зомбоване і схильне наслідувати нечестиву владу. Як казав один з моїх персонажів: “Слуга з Добромиля не може спасти всіх. Кожен мусить спастися сам”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment