Марія ПАВЛЮК, голова Ради Об’єднання Галицького району м. Львова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Із нагоди 70-річчя за багаторічну безкорисливу працю на просвітянській ниві для відродження української духовності й історичної пам’яті українського народу, формування національної свідомості, а також віру у вічні ідеали “Просвіти” й Соборної України ВУТ “Просвіта” відзначила Василя Шпіцера найвищою просвітянською нагородою — медаллю “Будівничий України”. Львівське ОО ВУТ “Просвіта” і об’єднання Галицького району м. Львова ВУТ “Просвіта” щиро вітають ювіляра, бажають йому козацького здоров’я багатолітньої творчої праці на благо України. З роси й води, пане Василю!
Василь Шпіцер — просвітянин, політик і громадський діяч, делегат Установчого з’їзду Товариства української мови у Києві та член президії Львівської ОО ВУТ “Просвіта”, один із фундаторів Руху у Львові. Обраний громадою Львова головою міської ради Львова та її міськвиконкому першого демократичного скликання в 1990—1994 рр.
За головування просвітянина Василя Шпіцера над Львівською Ратушею підняли національний прапор; місто очистили від радянської символіки, російськомовних вивісок та афіш; відновили історичні назви вулиць міста; демонтували пам’ятники ідолам злочинного режиму Леніну, Галану, Кузнєцову, започаткували будівництво пам’ятника жертвам комуністичних злочинів. Встановили пам’ятники “Просвіті” до 125-літття, Тарасові Шевченку, Михайлові Грушевському, повернули храми Греко-Католицькій відновленій церкві (першою чергою катедральний собор Святого Юра та Митрополичі палати), впорядкували могили Січових стрільців і розпочали відновлення Стрілецького меморіалу на Янівському цвинтарі, а території Личаківського цвинтаря надали статус історико-культурного заповідника.
Також надано приміщення усім наявним у Львові українським патріотичним організаціям і партіям, товариствам та організаціям національних меншин. Мало це, чи багато за одну каденцію на посаді голови міста? Але якби подібні речі зробили по всій Україні в перші роки Незалежності, то не горіло б сьогодні полум’я війни на східних кордонах нашої держави. Після закінчення терміну праці на посаді державного службовця Василь Шпіцер повернувся до громадської роботи, зокрема і до праці в “Просвіті”.
Знайшовши себе в новому амплуа — літераторстві, п. Василь уже багато років працює з архівними матеріалами, вивчаючи та висвітлюючи життєвий шлях патріотів своєї малої батьківщини — Стрийщини, які своє молоде життя поклали на вівтар свободи рідної землі. Для Стрийського музею “Борцям за волю України” підготував архівні матеріали й описав долю в’язнів Стрийської тюрми Петра Дмитришина, Степана Тимчія, Осипа Грицака. 2004 року у співавторстві з Володимиром Морозом вийшла його ґрунтовна книга-розвідка “Крайовий провідник ОУН Володимир Тимчій-Лопатинський”.
У журналі “Дзвін” 2006 року опублікована розповідь про польового священика, майора 55-го полку, Долинського декана, отця-крилошанина Семена Шпіцера; 2007-го — художньо-документальне оповідання “Мати повстанця” (історія боротьби воїнів УПА з с. Нижня Лукавиця Петра Одинака та його брата Тимофія); 2008-го опубліковано документальну повість про отця-митрата Андрія Білецького, який чверть століття служив генеральним вікарієм Митрополита Андрея Шептицького.
2011-го вийшла брошура В. Шпіцера “Колаборанти” з епіграфом “Не дозволиш нікому сплямити слави, ні чести твоєї Нації. Декалог” — аргументована відповідь нашим недругам, зокрема кремлівській владі, що постійно звинувачує українців у колаборантстві. У цій розвідці, підготовленій на базі матеріалів, поширених у доступних джерелах, як пише сам автор, він намагався відхилити ширму з написом “український колабораціонізм” і показати приховані за нею деякі відомі, але старанно замовчувані факти співпраці з нацистами інших народів і на державному, і на особистісному рівнях.
В. Шпіцер — упорядник матеріалів “Поховання просвітян на Личаківському цвинтарі”, могилами яких “Просвіта” Галицького району м. Львова опікується вже багато років. У названій брошурі знайдете зібрані відомості не тільки про місце поховання і фотографії могил просвітян, а й коротку інформацію про їхню подвижницьку працю в “Просвіті” і НТШ (2009 р.). Василь Шпіцер 2011 року спричинився до відкриття пам’ятника Крайовому провіднику ОУН на західно-українських землях Володимиру Тимчію-Лопатинському та його побратимам, що загинули в нерівній боротьбі з енкаведистами в с. Грабовець Стрийського району на Львівщині.
Часопис Львівського відділен- ня НСПУ “Дзвін” визнав Василя Шпіцера найкращим публіцистом 2012 р., йому присуджено премію ім. Романа Федоріва за серію публікацій, серед яких найвагомішими названо і публіцистичну працю “Колаборанти”, а також матеріали про Крайового провідника ОУН на західно-українських землях Володимира Тимчія-Лопатинського. 2014 року вийшла в світ його книга “Рікою пам’яті”, у якій змалював “долю звичайного українця-галичанина, що народився, виріс, здобув освіту за часів більшовицької влади…”, а також розповів про свою працю на посаді міського голови Львова, “яку доводилося виконувати у складних історичних умовах на першому етапі побудови Незалежної України”.
Статті В. Шпіцера у тижне- вику “Слово Просвіти”, зокрема, такі як “Українські жінки-державниці”, “Харків як столиця — перший чи останній?”, “Потрібен закон про державну мову”, “Наступного Президента маємо готувати вже сьогодні” — це реакція небайдужої людини на актуальні суспільні проблеми сьогодення в нашій державі. 2016 року “Просвіта” Галицького району м. Львова мала за честь презентувати на Форумі видавців у Львові чергову книжку В. Шпіцера “Україна і “московскоє время”, бо, як сказав письменник П. Шкарб’юк, “Василь Шпіцер і далі активно живе в політиці, в культурі. Це його друга іпостась. Бо слово — це теж діло”.
