Змінюючись, залишатися собою

Надія КИР’ЯН

Рада Київського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка вирішила започаткувати цикл громадських і мистецьких зустрічей “Камертон Просвіти” на відзначення 150-річчя цієї найповажнішої в Україні організації, яка є найстарішим чинним брендом українців усієї планети.

Відкриваючи вечір в Українському домі, голова Всеукраїнського товариства Павло Мовчан сказав: “Ці заходи покликані висвітлити не лише історичну подію, а й вагомість цієї структури, не розсвареної, збереженої “Просвіти” і відродженої уже в незалежній Україні. З цього заходу ми починаємо річницю відзначення нашого ювілею”. Директор Українського дому Юрій Стельмащук привітав просвітян і акцентував на важливості їхньої роботи: “Сьогодні триває боротьба за серця і розум людей, за український простір.

Українська мова має посісти державницькі позиції. Адже це та кодифікація, яка кожного з нас робить причетним до цієї території, народних звичаїв та обрядів, відкриває перед нашими дітьми й онуками перспективу. Маємо прийти до тих законів, які перетворюють нас із об’єкта на суб’єкт, щоб ми стали повноправним суб’єктом світової спільноти. Коли італійська мова стала державною мовою в Італії, там італійськомовних було лише 2 %. І вже через 15 років Італія стала повністю італійськомовною. І сьогодні, щоб стати в Італії успішним, треба володіти державною мовою.

Так само у Франції і в інших розвинених країнах: якщо ти не знаєш державної мови, то в тебе немає серйозних перспектив. Українська мова — код нашої нації. “Просвіта” сьогодні має стати лідером, який диктуватиме стандарти, мотивуватиме, буде голосом совісті, прикладом, щоб кожен міг сказати: мова — це та підвалина, яка робить мене українцем, щоб за мовою нас упізнавали в світі”. Голова Київської “Просвіти” Кирило Стеценко наголосив, що “Просвіта” в усі часи об’єднувала творчу молодь, спрямовану в майбутнє.

“Наша мета — у цих сценаріях показати всі головні моменти і мотиви організації: чому “Просвіта” поставала і якими принципами керувалися люди. Можна повторювати форми діяльності, які були в минулому, а ще краще зрозуміти суть — чому і заради чого це робили. Ми для нашого майбутнього можемо застосовувати форми сучасніші й ефективніші, але наші цілі ті ж: як, змінюючись, залишатися собою. Я вважаю, що це головне гасло “Просвіти”.

Запускаючи цей проект, ми ніби створюємо першу хвилю. Обласні, районні, міські “Просвіти” протягом півтора року підхоплять і продовжать це починання. Ми живемо в ХХІ столітті і кожен із нас — це та частинка, яка може стати центром. Я працюю в університеті, багато спілкуюся з молоддю, розумію їх психологію. Класична драма конфлікту поколінь, яку описують літератори, нині вже не та. Світ змінюється дуже швидко.

Це спонукає нас, просвітян, бути лідерами і генераторами збереження і посилання в майбутнє українських цінностей, щоб разом із тим зберігалася в серці енергія любові. Ми повинні рекрутувати молодих, щоб вони стали нашими бійцями в позавтрашньому дні. Це велика проблема. Треба вивчати молодь, знаходити способи, щоб навіть у глобалізованому світі, де нема географічних кордонів, уміти пояснити, що тепер головне не економіка, а культура. А основа культури — це мова. Тобто людина має змогу обирати свою ідентичність.

Наше майбутнє життя фактично перетворюється на щосекундний референдум за рекрутування в наші лави українців, або не українців, які обирають українську культуру. Тобто ми стаємо планетною нацією. І всі нації, які стають глобально планетними, виграють конкуренцію. Кожна нація виборює для себе майбутнє”. Присутні на цьому заході розглянули в нестандартному ракурсі історичні портрети предтеч “Просвіти” та просвітян періоду від Головної Руської Ради у Львові (1848—1851 рр.), Українсько-слов’янського братства (яке за радянської влади облудно називали Кирило-Мефодіївським), згадали постаті найвідоміших просвітян до початку ХХ століття. Як відомо, майже всі українські письменники та громадсько-культурні діячі тих часів були просвітянами. Добре, якби ці традиції відновити нині. Цю думку підтримали представники делегацій письменницького з’їзду з Києва, Львова, Одеси, інших областей України.

Вони привітали просвітян із майбутнім 150-річчям організації, побажали плідної роботи і здійснення всіх задумів. А скрипаль Кирило Стеценко та бандурист Тарас Силенко виконали “Електронну думу”, “Думу про Конотопську битву” та “Думу про козака Нечая”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment