20 років із «Просвітою»

Любов СЕРДУНИЧ,  голова Старосинявської РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, член НСЖУ, НСКУ, смт Стара Синява (Хмельниччина)

 Для українців справа просвіти є справою

національного відродження

Б. Грінченко

На Старосинявщині відновлення, а можливо, й народження “Просвіти” припало на 1997 рік. Просвітяни району головою РВ ВУТ обрали мене, вчительку рідної словесності. І ось уже 20 років РВ ВТ гуртує освітян, журналістів, держслужбовців, літераторів, культпрацівників, студентів… Основний напрям роботи —  популяризація всього українського, рідного: імена, звичаї, мова, свята, віра, правопис, обряди, одяг, звіроколо, народна педагогіка… Бо якщо не посіємо свого — вродить чуже. Тривожить окупація України всім неукраїнським: у нас нерідні наймення, спотворені прізвища і топоніми, чужі символи, звичаї, ідеї, сценарії, насмикані з інших культур. Наші душі теж наповнені всім чужим. Якщо душі наших дітей не наповнити рідним, українським, то їх заповнить чужий непотріб. Саме так український дух і вироджується. А тому гаслом життя громадянина повинні бути слова: міркую—відаю—вважаю—дію”.

Протягом 20 років зроблено чимало важливих справ у цьому напрямі. Згадується, зокрема, “Мовний практикум” для держслужбовців, керівників і працівників організацій і підприємств, який ініціювало РО “Просвіти”. Звичними стали виступи біля пам’ятника Т. Шевченкові у Шевченківські дні та в інші святкові і пам’ятні дати; публічні вручення членських квитків просвітянам, дарування книжок для районних книгозбірень і шкільних бібліотек. А ще — презентації і вручення книг (раритетне видання “Кобзаря”, “Вони боролися за волю України”, “Поетична топоніміка” і багато інших, зокрема — власних) для районних книгозбірень. До 200-річчя Т. Шевченка за підтримки відділу культури відбувся районний конкурс “Будитель нації, Пророк”. Разом із письменником-киянином С. Цушком зібрали підписи на підтримку законів, що обстоюють буття української як єдиної державної мови.

Долучаюся сама і долучаю інших до краєзнавства. З доповідями й повідомленнями, які вміщені в науково-краєзнавчих збірниках і власних книжках, виступаємо на конференціях із питань історії, етнографії, літературознавства, фольклористики різних областей, зокрема, Хмельниччини, Житомирщини, Рівненщини, Волині, Вінниччини.

Діяльність Старосинявської “Просвіти” давно вийшла за межі району. 2009 р. я зголосилася вести просвітницькі передачі на Хмельницькій ОДТРК з метою навернення краян на рідне міркування, повернення української самобутности, правопису, відродження українських імен, діалектів, національних свят і т. п. Майже 5 років на громадських засадах була автором і ведучою програм “До рідних витоків”, “У нас є все своє!”, “Криниця. Культура мовлення”. Адже зараз у нас — усе чуже, хоч маємо і все своє! А культурне рабство страшніше фізичного! Бо

Сприймають за своє все ложне

Лише невігласи, раби!

Рабом зробити стільки можна,

Що… можна вже і не робить!

Мої просвітницькі виступи й передачі у районних ЗМІ й на обласному радіо (“Спотворені топоніми”, “Чи відродимо історичну назву Теліжинців?”) таки вплинули на повернення правильної назви мого рідного села та інших населених пунктів району.

Головним у роботі вважаю зв’язок із дітьми та молоддю. Тому часто відвідуємо дитсадки, школи, гімназії, училища, виші, проводимо творчі зустрічі, даруємо матеріали “Просвіти”, власні й колективні збірки, комплекти портретів наших державотворців (дарунок від Всеукраїнського об’єднання ветеранів (Поч. гол. — І. Юхновський)).

Неодноразово ініціювала відзначення Дня перепоховання Т. Шевченка, а також читання держслужбовцями “Кобзаря”, покладання квітів до пам’ятника Т. Шевченкові.

За будь-якої можливості й нагоди виступаю з просвітницькими повідомленнями, порушуючи питання національно-патріотичного відродження краєзнавства і в інших областях, зокрема, впорядкування історичних і культурних пам’яток, місць поховань воїнів, а також новітню біду України: дегероїзацію й уславлення сталіністів та інших катів України і на багатьох інших заходах, зокрема, й сьогодні, 8 жовтня, на освяченні церкви КП у рідних Теліжинцях, позаяк саме просвітницьке слово дуже потрібне для навернення до неї вірян, які довго були в лабетах ворожого патріархату.

Власне, відбулося дві великі події! Одна — всеукраїнського значення, бо Київський Патріархат поповнився ще однією церквою. А друга подія — відкриття асфальтованої дороги від Теліжинців до сусідньої Уласово-Русанівки (3,5 км у напрямку до райцентру).

На запрошення односельців не могла не виступити. Привітати — мало. Слово має бути просвітницьке, бо відколи в селі церква (будували її 8 років, а діє три роки), то село — розділене: частина людей так і ходить у каплицю на кладовищі (“в кущі”, як каже дехто), принципово оминаючи церкву, бо — Київського Патріархату)…

Тож зверталася й до тих, хто повторює почуте в московській церкві, що, мовляв, “Українська – неправильна, першою була Московська”. Завжди звертаюся до тих, хто сам не шукає правди, не має часу чи можливості шукати її, або не хоче знати правди.

Тож говорила про те, що християнство до московитів прийшло з Києва. І коли там постала Московська церква, вона підпорядковувалася Київській метрополії. Згодом Москва Київську метрополію анексувала, так, як тепер анексувала Крим. Це розуміють навіть деякі наші священики, і тому переходять до Київського Патріархату.

Це ж вона, ЦМП, називає Сталіна, який винищив близько 40 млн українців, “Божим слугою” і фактично відпустила йому гріхи! Це ж вона, ЦМП, благословила сучасну московинсько-українську війну і не засуджує, а підтримує її!

Гіпнотичний туман, на який Московія витрачає шалені гроші, не дозволяє зняти полуду з очей і багатьох моїх односельців.

Хто міркує, той розуміє все це. Будьмо ж не лише розумними, а й міркуючими! Тільки людина, яка міркує, здатна ідентифікувати національні цінності.

Раділа велелюддю. Приїхало багато людей із райцентру (Старої Синяви), з сусідньої Уласово-Русанівки, з Хмельницького (влада, владика й уродженці села), з Меджибожа, вихідці Теліжинців ізвідусіль, односельці…

На концерт і святкову трапезу завітав і Народний артист України Володимир Смотритель, за що йому щиро дякуємо, як і за його чудові пісні. Гарно виступили і наші, старосинявські, артисти з РБК. А найбільше слів подяки отримав голова ПП “Обрій” Олександр Ілларіонович Крот, який ініціював і фактично будував церкву зі священиком Олегом Макаровським, а також найбільше доклав до будівництва дороги.

Для гуртування творчих людей і шліфування їхнього слова створила й очолюю районну дитячу літературну студію “Муза Надіквиння” (з 1995 р.). та районне літературне об’єднання “Джерелинка” (1999). Видала 16 власних просвітницьких збірок (поезія, проза, дослідження, фольклор) і впорядкувала понад 10 колективних, яких лише протягом 2014 року редагувала 5, а протягом сучасної московинсько-української війни ініціювала, впорядковувала і редагувала понад 10. Видали районні альманахи: “Старосинявська весна”, “Надіквиння”, “Село моє, ти — писанка подільська”, “Розмай”, а також “Квітне у Хміль-граді Золота Троянда” (Вінниччина). Ініціювала і видала міжнародний збірник про ОУН та УПА “Україна-мати кличе нас повстати” як відповідь усім україноненависникам, презентації якого відбулися у різних містах. Кошти, вилучені за продаж книжок, направляємо волонтерам на потреби наших вояків на сході України та поранених на війні краян. Ініціювала районний конкурс дитячих малюнків у м. Хмільник (Вінниччина), які увійшли до збірника про Майдан і сучасну війну (“Голосом Майдану”, редактор-упорядник — Л. Сердунич, 2014, творчість хмільничан (Вінниччина). Ініціювала і видала всеукраїнський літературно-краєзнавчий збірник “Поетична топоніміка”, готую 2-й випуск.

Звичними стали творчі зустрічі зі школярами Старосинявщини, Хмельниччини, Вінниччини, поширення просвітницьких книг. Організовуємо літературні конкурси. До 200-річного ювілею Т. Шевченка за підтримки відділу культури проведено районний літературний конкурс “Будитель нації, Пророк”. У м. Хмільник (Вінниччина) вже традиційними стали літературно-просвітницькі вечори “Три матері, три долі, три калини” за участю творчих людей краю. Цьогоріч майже в усіх школах району разом із майданівцем Ю. Кравчуком провели Бандерівські читання та демонстрацію слайдів про життя і діяльність С. Бандери. Беремо участь у благодійних заходах зі збору коштів на потреби воїнів-краян. Мої вихованці, члени дитячої районної літстудії “Муза Надіквиння”, постійно беруть участь у районному святі поезії “Старосинявська весна”.

Саме “Просвіта” — втілювач української національної ідеї. Тому така важлива діяльність цієї найстарішої в Україні ГО. Адже “криза культури супроводжується духовною кризою” (П. Мовчан). Цю прогалину намагаємося заповнити. Результат моєї багаторічної роботи — збірник сценаріїв державних і народних свят, посібник заходів із власне українського народознавства “Із народної криниці”, який виданий двічі й розповсюджений по школах країни. Конче мусимо надолужити те, в чому були обікрадені, що підпало під заборони і знищення. Мусимо стати собою. А задля цього так необхідно, аби в українській оселі знайшли своє постійне місце Кобзар, твори великих українців І. Франка, Лесі Українки, В. Стуса, книжки про І. Мазепу й національних лицарів (козаків, Січових стрільців, повстанців), які зазнали заборони навіть згадкам про них. А ще — картини українських митців, розповіді про культуру Трипілля. Щоб у кожній оселі читали “Слово Просвіти”, часописи “Берегиня” й “Українська культура”. Щоб на столі — хліб із власних піль, а садиба обрамлена вишнево-яблуневим садком і різнобарв’ям квітів рідної землі. На подвір’ї криниця, а господарі й діти — у національному вбранні не лише у свято. Себто, щоб у кожній оселі й садибі — Україна в мініатюрі. І за змістом, і за духом. Бо родина і “садок вишневий коло хати” — це не лише в поезії Т. Шевченка: це українська сутність, символ села і неньки-України. Квітучий вишневий садок — це її, матері-України, ніжно-біла намітка. Японці шанують свою вишню у цвіті й віру предків. А ми?..

Візитівкою будь-якої людини повинна бути людяність, а візитівкою будь-якої країни — її націоналізм. Без нього нарід і людство — це лише безлика маса, населення, електорат.

Тісно співпрацюємо з Хмельницькою ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка (гол. — В. Міхалевський), беремо участь в обласних заходах, а колеги-просвітяни приїздять до нас. Роботу РО “Просвіти” висвітлюємо у районній пресі.

Звісно, людина на посаді має значно більше можливостей нести просвітництво в маси. Але я не втрачаю ані найменшої можливості поділитися знаннями, прояснити, пояснити, переконати. А для цього не потрібно посади. Адже просвіта має бути в усьому: і як ти вітаєшся (“Здрасті”, “Доброго дня” чи “Добрий день!”), і як дякуєш, і як у крамниці реагуєш на почуту назву грошей (“рублі”, “гривни”, “гривні”), і які пісні співаєш, і як назвеш немовля чи пройдеш мовчки повз неправильний напис… Ну й, звісно ж, інтернет (соцмережі, сайти): просвітництво у багатьох спільнотах.

Для активізації нашої діяльності потрібна державна фінансова підтримка Товариства. На голому ентузіазмі важко втриматися довго й ефективно. І ще одна важлива “деталь”: необхідно легалізувати районні та міські осередки ВУТ. Без цього проблемно навіть надрукуватись у місцевій пресі, де редактори ще ті… Без владної підтримки важко домогтися результату. Хоча буває і порозуміння, працюємо над цим і співпрацюємо.

Вся діяльність Старосинявської РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка спрямована на індивідуальне та національне самовираження українців і відродження української мови, культури, наших одвічних звичаїв, заради формування справжнього патріотизму та національного відродження України.

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment