Юрій ПОРОХ, провідний спеціаліст Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, м. Косів
Колишній випускник Косівського технікуму народних художніх промислів митець-різьбяр Олександр Іванович Іщенко належить до найвидатніших митців гуцульської різьби XX століття.
Він — уродженець Києва, але своє творче життя пов’язав із Косівщиною, де знайшов себе як творець краси, митець. У Косові Олександра Івановича вважали своєю людиною, відколи вступив на навчання до колишнього училища прикладного мистецтва. У Косові він поєднав своє життя із Зоєю Марченко, родом із Херсона.
Золотими руками, фібрами серця й душі, слухняними різцями, фучками, долітцями, молоточком і дрилькою Олександр Іщенко творив власний мистецький дивосвіт. Будні та свята проводив у рідній хаті, у домашній майстерні. Тут він черпав снагу до життя і творчості. Сюди навідувалися студенти, митці, яким давав поради, настанови, ділився досвідом.
Народився О. І. Іщенко 10 березня 1923 року в м. Києві в родині простих робітників. Коли навчався у школі, то часто дивився, як батько столярував, різьбив по дереву. Від нього вчився ремесла. Багато читав, малював. Любив малювати портрети Шевченка, Франка, козаків, про яких йому розповідав тато. Закінчив 7 класів, навчався у фабрично-заводському училищі на слюсаря. З початку війни їхнє ФЗУ евакуювали в Куйбишев. Звідти призвали в армію. З 1943 по 1946 рік служив у лавах радянської армії, де був художником-оформлювачем. 1946 року повернувся в Київ. Шукав себе в усьому, та мрія стати художником перемогла. Вступив до Київського художнього училища. Відмінні здібності в юнака помітили і викладачі. Мистецтво різьблення — то його стихія. Але так як цього відділу в училищі не було, то викладачі запропонували Олександру перевестися до Косівського училища прикладного мистецтва, директором якого був О. Г. Соломченко.
1947 року приїхав до Косова на навчання в училище прикладного мистецтва. Тут оволодівав секретами малюнку, живопису, скульптури. Навчаючись на відділі художньої обробки дерева, засвоював ази майстерності у відомих українських художників-викладачів В. Гуза, І. Савченка, Є. Сагайдачного, М. Варення, Я. Очеретька, В. Лебедєва, які передавали свої знання і вміння молодим.
1952 року Олександр успішно закінчив училище. Державна комісія відмітила його образний творчий задум і відмінне виконання дипломної роботи. Випускник отримав диплом з відзнакою за роботу
«І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом»…
та був направлений на посаду головного художника артілі «Гуцульщина» м. Косова. Як кваліфікований спеціаліст, очолював творчу групу ВХО «Гуцульщина». Під його керівництвом працювали творчі майстри художньої обробки дерева, художньої обробки шкіри, керамічного та ткацьких цехів. На цьому підприємстві за 13 років праці він створив багато нових зразків художніх виробів, які тиражувались і розходились по всій Україні та за кордоном.
Із 1965 до 1981 рр. трудився майстром-різьбярем у Косівських художньо-виробничих майстернях, потім працював різьбярем по дереву VI розряду.
Як різноплановий майстер О. І. Іщенко виявив себе й в асортименті різьблених виробів, який достатньо широкий: декоративні тарелі, скриньки, рахви, письмові набори, сувеніри, вази, альбоми, обкладинки до книг, тематичні панно. Допитливим оком митця він вдивлявся у навколишній світ і прагнув відобразити його, розширивши можливості дерева. Так у доробку з’являлися сюжетно-тематичні композиції в техніці інкрустації.
Основний напрям його творчості в декоративно-ужитковому мистецтві, а саме в художній обробці деревини — суха різьба, розпис, інкрустація тонованим деревом та бісером, рельєфна пластика. Улюбленим матеріалом, який митець використовував для своїх художніх виробів, було дерево груші, явора, сливи, черешні, горіха.
Карпатська природа, життя і побут верховинців, портрети відомих людей Гуцульщини, діячів культури, науки і мистецтва України, літературні та історичні образи — така тематика його творів.
Одне з центральних місць у його доробку посідає Шевченкіана, розпочата 1963 року. Завдяки силі свого обдарування митцеві вдалося створити довершені декоративно-тематичні тарелі з портретами геніального Кобзаря. Він виготовив тарілки та скриньку з силуетом і портретом Тараса Шевченка, а також тематичний таріль «Шевченко в дитинстві». Ці твори експонувалися на ювілейній художній виставці, присвяченій 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка 1964 року.
Олександрові Іщенку також вдалося створити портретну галерею видатних діячів української літератури, твори яких він неодноразово читав і перечитував. Серед них, крім Тараса Шевченка, Іван Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Марко Черемшина, Василь Стефаник.
Олександр Іщенко робив і вдалі спроби художнього випалювання в жіночих і чоловічих прикрасах, плакетках, декоративних панно.
Великий успіх мають високохудожні декоративно-орнаментальні й тематичні твори відомого майстра-різьбяра: тематичне панно «Іван Франко на Гуцульщині» (1958); декоративні тарелі — «Олекса Довбуш» (1960), «Леся Українка» (1961), «Тарас Шевченко» (1964); альбом «Ювілейний»; сувеніри — «Пастух і пастушка», «Гуцул і гуцулка», «Півники», «Курочки», «Котики», «Хлопчик», «Дівчина», «Ялинка», «Осел» (усі—1967). Його роботи стали окрасою експозиції музеїв Києва, Львова, Івано-Франківська, Коломиї, Косова.
1971 року за участь у виставках, за діяльну пропаганду народного мистецтва його зарахували до Спілки художників тодішнього СРСР. Різьблені та живописні роботи О. Іщенка прикрашають інтер’єри осель, світлиць.
Олександр Іванович і Зоя Денисівна виховали двох дочок. Людмила за спеціальністю майстер художньої кераміки, продовжила мистецьку династію. Дві внучки — Ірина та Віра також навчалися в художньому закладі. Правнучка Юля закінчила КІПДМ ЛНАМ 2017 року, відділ дизайну костюма.
Справжній мистецький твір народжується з любові — до людей, своєї землі, Батьківщини. Усе своє творче життя Олександр Іщенко керувався цією істиною. Творив красу з любові, штрих за штрихом вирізьблював її на теплій поверхні чи то карпатської груші, чи горіха, чи явора. Продовжують його справу талановиті нащадки.
