Сильніший за Вангу і Мессінга

Олександр МИХАЙЛЮТА, автор книги “Дід Петро”

За життя він допоміг понад 300 тисячам стражденних, допомагає й нині… П. Д. Утвенко , цілитель і ясновидець, відомий як Дід Петро із Дивина був феноменом. А Борис Олійник якось зазначив: «Він — великий захисник України… Було б правильним, якби книга про нього дійшла до кожної української родини. Його справа того варта».  Йдеться про книгу «Дід Петро».

 Жив і лікував Дід Петро в своєму рідному селі Дивин Брусилівського району на Житомирщині. У нього бували перший секретар ЦК КПУ В. Щербицький та вся тодішня верхівка республіки, але звичайних людей  приймати йому забороняли. Народний медик змушений був ставити на ноги хворих, від яких офіційна медицина відмовлялася, напівлегально. Додам, що поріг його хати переступали й І. Плющ, і О. Мороз, і В. Литвин, і В. Ющенко… Чи є в нього послідовники? Є. Їхні імена — у книзі.

 

* * *

Мало хто звертає увагу й на таку містичну паралель. Петро Утвенко народився 1922 року. Саме тоді археолог Говард Картер відкрив незайману гробницю єгипетського фараона Нового царства Тутанхамона… Отже, Космос одночасно поділився з людською цивілізацією відкриттям двох знаменитостей — таїною Тутанхамона, яка була, і таїною дивинського ясновидця Петра, яка буде… Можна безкінечно сперечатися — існує чи не існує між цими двома явищами певний інформативний зв’язок, але наприкінці ХХ століття вчені довели: все, абсолютно все в нашому світі взаємопов’язане, і нічого не трапляється просто так.

 

* * *

Ось що розповіла Марія Лещенко, молода жіночка з села Приворіття Брусилівського району. Саме вона доглядала Діда і його дружину Любов Микитівну після того, як вони впали на ноги. Дід дуже був задоволений  її роботою, бідкався, чи не соромиться вона з ним вовтузитися. Перевдягати, пересувати…

— Одного вечора, — розповідає Марія, — Петро Дементійович попросив мене: “Доню, поведи мене на побачення з бабою Любою”. Мене це збентежило. Адже вони жили в одній кімнаті. Просто Петро Дементійович уже не бачив очима. І я всадовила його на візок, потім допомогла перебратися на тахту до баби Люби. Він сів поруч, узяв її долоню в свою руку, схлипував і освідчувався в коханні. Повірте, це було так зворушливо, що я кусала губи, щоб не розридатися… Він скаржився на нестерпні болі в усьому тілі. Та багато говорив ніжних слів про те, як він любив і любить свою дружину… Баба Люба його жаліла. Я просто не могла стримати сліз… Розуміла серцем, що це — їхнє останнє таке побачення. Уявила їх молодими і подумала: як швидко плине час, колись вони отак вперше стрічалися коло цієї хати, а вже — відцвітає квітка їхнього життя… Скажу, що Дід Петро допомагає й після своєї смерті. Це так. Отоді, коли я їх доглядала, він дав мені районну газету зі своїм портретом, і там був написаний номер телефону юриста Володимира Яроша. Дід сказав, мовляв, колись тобі згодиться ця газета. І ось минуло майже п’ять років, як його не стало. А в мене виникли непереборні проблеми на роботі, скоротять — і що тоді? Двох синів ще треба зводити на ноги. І сниться мені сон: портрет мого рідного дідуся Сергія Корчемного, який згодом змінюється портретом Діда Петра, і ніби голос долинає про ту газету… Вранці знайшла газету, додзвонилася до Володимира Миколайовича, і той допоміг. Але ж це Дід допоміг!

 

* * *

Дві тисячі років із свідомості українців (у слові Україна не випадково присутнє ім’я Бога Сонця Ра: УкРАїна) вивітрювали образ слов’янського Бога Сонця Даждьбога. Та не змогли. І нехай він оживає у наших серцях, і рухає нас до відродження духу, до утвердження наших внуків і правнуків  на вічному материку Богом відведеної для укРАїнців землі.

Якщо Всевишній розпорядився, щоб “язичники” перевтілили свої вірування в Христа, нехай вірують. “Будь-яка віра корисна, —  казав Дід, — якщо вона звеличує і розвиває рід, а не робить його смиренними вівцями у вовчій кошарі”.

У давніх слов’ян були святилища, де люди знаходили прихисток від своїх бід і страждань, шукали помочі жерців, отримували сонцедайне благословення на оборону своїх земель від завойовників, на родинне життя та подолання недуг… Своєрідним святилищем для нащадків давніх слов’ян у ХХ столітті стала скромна господа Петра Утвенка в поліському селі Дивин. І тисячі, десятки тисяч людей, зцілених цим загадковим, але напрочуд простим і доброзичливим чоловіком, почали з уст в уста передавати сокровенне: “Він — як Бог”, “Його дар — від Бога”, “Дід Петро — то наш Бог і є…”. Отже, сам народ визнав його своїм захисником, заступником, своїм покровителем, своїм Святим… Історія людства зберігає чимало імен феноменів, які володіли незвичайними здібностями. Нострадамус пророкував війни і катастрофи… Ванга “читала” минуле і майбутнє людини… Вольф Мессінг міг попередити про небезпеку лідерів держав… Дід Петро із Дивина робив усе це, та ще й зцілював.

Коли під час телерепортажу з похорону Папи Римського Іоанна ІІ екзальтовані прочани самовіддано вигукували на вулицях Риму: “Святий! Святий!”, коментатор із числа верховного духовенства Ватикану зауважив: синод може долучити покійного до лику святих, якщо буде доведено бодай кілька фактів зцілення ним людей. У літописі безкорисливих діянь Петра Утвенка таких прикладів — безліч. Не дивно, що сам народ визнав його Святим.

* * *

Не хотів Петро Дементійович говорити з приводу загадкової кончини душителя України Й. Сталіна. Сказав, як відрубав: “Його отруєно”. Зазначте, сказав це ще 2002 року, коли ніде на подібну тему не говорили. Лише через 5—6 років після моєї бесіди з ясновидцем довкола смерті “вождя всіх народів”, “друга радянської молоді”, “друга літераторів і фізкультурників”… збурилася посткомпартійна преса. Про це свідчили колишні голови КДБ Семичасний і Крючков: «Йосиф Сталін для людини його віку почувався практично абсолютно здоровим… Водночас із документів з’ясовується, що Сталіна, швидше за все, було отруєно отрутою, підсипаною в пляшку мінеральної води або нанесеним на стінки і дно склянки, з якої пив генералісимус. Начальник лабораторії отрут для таємних убивств Григорій Майряновський, заарештований відразу після смерті Сталіна, у своїх листах до Берії розкаювався, що виготовлені ним препарати виявилися не настільки сильнодіючими, як він рекламував”. А Дід Петро бачив увесь цей кремлівський тераріум, усю цю кремлівську метушню довкола ліквідації Сталіна, а потім — і учасників ліквідації зі свого рідного Дивина якимось фантастичним зором. Розповідав він і про «самогубство» Гітлера, і про справжню причину трагедії в Чорнобилі…

* * *

Ось що написала мені після виходу першої книжки Марія Рибалко із Сєверодонецька Луганської області (а загалом отримав я понад п’ять тисяч листів-відгуків від людей, які відвідували Діда): «Я дуже люблю Діда Петра, він — Святий, посланий нам Богом. Улітку 1986 р. після клінічної смерті мене врятував Петро Дементійович… Місяць я лежала в одному з медичних інститутів Києва, причини мого згасання не знаходили, нарешті перевели до іншого закладу. І вже призначають операцію на вівторок. І тут одна лікарка  дала мені адресу Діда Петра. І я помчала у Дивин. Петро Дементійович, вирізнивши мене в натовпі за ворітьми, прямо сказав: “Якщо тобі робитимуть операцію у вівторок, то ти помреш. Іди до костоправа, він поправить хребет, і серце відпустить”. Але ж я нічого дідові не встигла сказати. Він бачив усю мене наскрізь і знав, що зі мною відбувається. Розповів, де я була під час війни, полаяв, що не закінчила медінститут, а то була б добрим хірургом… Діагноз мені поставив по долоні, все там “прочитав” і про каміння в жовчному міхурі, і про пухлини в черевній частині, грижі на хребті, спайки… Він був як Бог, дякуючи йому, я вже дожила до 74 років. Зворушлива і така деталь: тоді я взяла на поїздку в село рублів 100 грошей, думаю, якось же треба віддячувати, а Петро Дементійович прочитав і мої думки та й каже: “У сусідки позичила 100 рублів? Вернешся – оддаси…”. Сам він  не брав ні копійки, хоча його допомога людям  безцінна.

* * *

Замовчуваний офіційною пропагандою  СРСР наш Дід Петро зцілив понад 300 тисяч стражденних, і потік документальних підтверджень самих же зцілених не припиняється котрий рік, та українські урядники і церковники

ніяк не осміляться самостійно віддати Петрові Дементійовичу Утвенку бодай такі почесті, яких удостоїлася болгарська провидиця Євангелія Дмитрієва (баба Ванга). А це — кілька книг величезними накладами, документальні фільми, дослідницький інститут, музей  та храм у її селі.

Не зайве нагадати, що унікальні здібності бачення крізь простір і час, унікальні біоенергетичні  здібності народного генія Діда Петра неодноразово ставали у пригоді й двічі Герою Радянського Союзу, партизанському командиру С. Ковпаку, і двічі Герою Радянського Союзу, Маршалу авіації Є. Савицькому (батькові знаменитої жінки-космонавта), і сотням народних депутатів уже незалежної України.  Та як співається у відомій сучасній пісні: «…хоча вони й не дякують за те”.

Ніхто ніколи ніде не сказав про Діда Петра поганого слова. Народ уже визнав його своїм Святим. Адже Петро Дементійович, опріч зцілення, (а лікував він і задавнені жіночі хвороби, і виразки, і найтяжчі форми захворювань внутрішніх органів, і хвороби хребта)  вселяв і вселяє надію, чисті помисли і волю до життя.

Він — і народний цілитель, і віщий Боян, і мудрець, і пророк, і філософ, і володар незбагненно потужних біофізичних властивостей.

Освятитися у сонячний храм його серця прибуватимуть і прибуватимуть люди з усіх усюд.

Таїна його таланту — глибинна.

Справи його благодатні — від Всевишнього.

Пригадується, коли 2009 року односельці зібралися біля могили свого великого земляка, щоб закласти  першу цеглину  в підмурівок пам’ятного знака Дідові Петрові,  видатний поет Борис Олійник, який давно навідував того, прочитав присвяченого Петрові Дементійовичу свого  вірша:

…Настане день скорботи світової

І попливе у лодії труни

За вічний круг і пруг останній воїн

Великої священної війни.

 

І сам Петро зачудування повен

З небаченої досі дивини

У Всеблагого запитає: «Хто він?”

І Бог відкаже: «Це – останній воїн

Великої священної війни”.

 

Ти відчини йому ворота, Петре,

І грішного до раю запроси,

Він на землі зазнав такого пекла,

Що я його простив на всі часи”…

 

Нехай дух Діда Петра, Святого Петра  допомагає нам у щоденній боротьбі за гідне життя на своїй землі. Задля цього маємо невпинно розповсюджувати якомога більше інформації про справи  доброго українського генія — Петра Дементійовича Утвенка, створити скромний, але яскравий музей та привернути увагу  світу до неповторного Дивина. Бо тут божественна енергетика, божественна аура Діда Петра  додає людині  фізичних сил, моральності, тут сходить із Космосу його благодать.

 

Замовити книгу «Дід Петро” (видання 2017 року) можна електронкою: zorja58@ukr.net  Пам’ятайте: вона помічна, особливо — для водіїв. Якщо книга в автомобілі — уникнення аварій майже стовідсоткове. Про це, зокрема, засвідчує адвокат, колишній командир військового  вертольота Сергій Титов…  До слова, Дід був упевнений, що Україну із занепаду виведе жінка. Яка? Залежить від нас.

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment