Гібридна агресія Росії на полях української мови, історії та культури

Дмитро ЧОБІТ   Путінська Росія знову прагне стати імперією та повернути собі статус світової наддержави. Україна їй потрібна для суттєвого збільшення території та поневолення українців; ними мають поповнювати армію та заселяти неозорі простори Сибіру, Далекого Сходу, Алтаю та Крайньої Півночі. Для полегшення здійснення імперського наміру придумали міф про те, що росіяни та українці — один народ. А раз так, то у нього мусить бути і єдина держава та всі її єдині головні атрибути: мова, кордони, влада, армія, гроші і т. ін. Незважаючи на абсурдність міфу, його вперто та наполегливо насаджують…

Read More

Петро Дінець, нині 88-річний волонтер із Дніпра, тричі тікав з дому на фронт…

Павло КОЗИНИЙ Найстарший брат юного Петра — військовий льотчик Федір Дінець — воював ще з Фінської. І Петрусь рвався до нього “на підмогу”. Уперше прудкий і метикуватий хлопчина із сільця Цвітки, що в Магдалинівському районі, втік на фронт взимку 1943-го, коли радянські війська були майже пробилися до Дніпра. Якраз тоді, у середині лютого, танкова група генерала Попова вела масований наступ у напрямку Запоріжжя. А на Дніпропетровщині радянські війська дійшли тоді аж до нинішнього селища Слобожанське, великий танковий бій відбувся біля села Спаське. Відчайдух Петрусь дістався в ті дні аж до…

Read More

Нестандартний жанр для нестандартної книжки

Сергій ЧИРКОВ — людина неординарна. Така й книжка “Хто у класики крайній” вийшла з-під його пера — оригінальною, не схожою на ті, що писалися раніше. Хоч як крути — не лягає у звичний жанр. Словом, без автора не розібратися. — Сергію, за Вашими словами, книжку Вам навіяли вітри і собака Леоніда Брежнєва. Як це розуміти? — Буквально. Я стояв на вітряному перехресті й запам’я- товував людей, яких туди приносило. Або сам куди виходив — і теж зустрічав. І знову, як і на перехресті: то письменник трапиться, то художник, співак або…

Read More

Трагедія людства на українській землі

Виставковий проект “Збережена пам’ять” Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора Пам’ять про відомих і невідомих, оплаканих і неоплаканих жертв Бабиного Яру супроводжує нас завжди. І навіть через сто років ми не тільки не віддалимося від цієї великої трагедії, а ще більше наблизимося до розуміння всеосяжності катастрофи, яка у вересні 1941 року увірвалася не лише в оселі єврейської громади Києва, а й кожної людини, незалежно від національної, політич ної, конфесійної, соціальної належності. За останні роки копітка праця істориків, архівістів, літераторів, музейників і кожного небайдужого дозволила зібрати, узагальнити та критично осмислити факти і свідчення…

Read More

Синдром Аттіли

Вадим ПЕПА, письменник, м. Київ Не хтось там сумнівної репутації, а визнаний польський історик Мацей (Матвій, коли по-українському) Стрийковський повідав із ХVІ ст. для майбутніх поколінь, хто то є угри і як вони опинилися в Європі. Уславлений у себе на батьківщині й відомий у світі вчений епохи Відродження надрукував 1582 р. у Кролевці (Крулевці за польською вимовою — В. П.), яке після захоплення його хрестоносцями стало Кенігсбергом, а тепер — Калінінградом, головну працю свого життя під назвою, коли перекласти буквально, “Хроніка Польська, Жмудська, Литовська і всієї Русі”. Отже, свідчення від…

Read More

Дантові кола репресій України міжвоєнного двадцятиліття

Юрій КОВАЛІВ, доктор філологічних наук, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Нарешті з’явився Закон України “Про освіту”. Його ухвалила Верховна Рада (2017, 5 вересня), підписав Президент України П. Порошенко. Попри те, що цей Закон, який має ввійти в дію наступного року, не ідеальний, навіть “парадоксальний” (за відсутності графи “національність” у паспортах обстоюється статус нацменшин; не з’ясовано, що таке “корінні народи” в Україні, який статус серед них належить українцям; де поділася титульна нація), він позбавив сенсу антиукраїнський закон Колесніченка-Ківалова, писаний на замовлення Кремля, а головне — відкрив простір для законного функціонування…

Read More

Ольга ІЛЬКІВ: “Я вважаю, що українці – незвичайний народ”  

    Це інтерв’ю із 97-річною зв’язковою Головного Командира УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки) Ольгою Ільків. У вступі до книжки Ольги Ільків “У тенетах двох “закриток” Юрій Шухевич констатує: “Хотілося б, щоб сучасний читач не тільки уважно прочитав цю збірку, але міг хоч частково відчути те, що відчувала, чим жила, про що мріяла і в що вірила авторка цього видання. Бо перед тобою, читачу, стоїть тендітна старша жінка і своїм ще молодим, дзвінким, енергійним голосом звітує від свого імені і від імені тих незламних, які дійшли і які не дійшли,…

Read More

Операція «Ы» як мовна диверсія

Ольга ПАВЛЕНКО, с. Бабанка Уманського р-ну Черкаської обл. Поки грім не гряне, мужик не перехреститься — це про нас! Та якщо ми не хрестимося, коли вибухають перші арсенали, тільки сподіваємось, що вони “більше не будуть”, то що вже казати про ставлення до мовних диверсій! Нашу мову нищать. Катастрофічно швидко. Причому саме публічні мовці (!!!) перетворюють на щось генетично модифіковане. Охопити всі випадки — трактату треба. Тож зупинюсь лише на вимові, за котрою вмить зрозумієш: розмовляє людина вкраїнською чи тільки “по службі” використовує. Якщо досі ломило зуби від липкого “чьокання” й…

Read More

«Пакуль рука пяро тримає…»

Білоруській письменниці з Меджибожа — 125 літ Василь ГОРБАТЮК, письменник, директор Хмельницького обласного літературного музею   З густих зелених білоруських лісів дивовижною пташкою плине-летить до нас, в Україну, на Поділля, чарівне ім’я Зоськи Вєрас — з її тривалим, насиченим подіями життям, з її глибоким духовним і душевним світом, з її літературною творчістю. Письменниця, видавець, громадський та культурний діяч, ботанік, мовознавець, людина енциклопедичних знань — такою ввійшла вона в історію братнього народу. А почався її життєвий шлях на сучасній Хмельниччині, між течіями Південного Бугу й Бужка — у давньому Межибожжі, в…

Read More

In memoriam: штрихи до портрета Романа Лубківського

Наталя ГУМНИЦЬКА, Львів “Дзвеніть серця! Не смієте мовчати.// Не смієте дудніть порожняком.// Ми у життя прийшли, щоб зазвучати // Скульптурою, картиною, рядком”. Ці закличні слова-заповіти належать Роману Мар’яновичу Лубківському, який 23 жовтня 2015 р. відійшов у вічність. Наші серця озиваються дзвоном у пам’ять визначного укра- їнського поета, перекладача, літературознавця, критика, культуролога, громадсько-політичного і культурного діяча, дипломата-державотворця, мислителя і словотворця, друга слов’янської Ойкумени. Дворічна відстань позаземного життя Романа Лубківського більш рельєфно і об’єктивно увиразнює нам прижиттєвий його портрет: перед нами постає постать мислителя-філософа кантіанського типу, сократівської мудрості, сковородинівської “сродної праці” та…

Read More