Операція «Ы» як мовна диверсія

Ольга ПАВЛЕНКО, с. Бабанка Уманського р-ну Черкаської обл.

Поки грім не гряне, мужик не перехреститься — це про нас! Та якщо ми не хрестимося, коли вибухають перші арсенали, тільки сподіваємось, що вони “більше не будуть”, то що вже казати про ставлення до мовних диверсій! Нашу мову нищать. Катастрофічно швидко. Причому саме публічні мовці (!!!) перетворюють на щось генетично модифіковане. Охопити всі випадки — трактату треба. Тож зупинюсь лише на вимові, за котрою вмить зрозумієш: розмовляє людина вкраїнською чи тільки “по службі” використовує.

Якщо досі ломило зуби від липкого “чьокання” й “щьокання”, то нині ЗМІ взялися мертвою хваткою за голосні звуки і закинули в ефір “операцію Ы”. Український м’який, милозвучний, середньоязиковий И — візитна картка нашої мови, який ЧУЛИ навіть німецькі фашис- ти, подекуди саме завдяки йому відпускаючи з полону українців, мовні диверсанти замінили московським. Твердим, напруженим, задньоязиковим. Причому в їхньому виконанні настільки несамовито задньоязиковим, що московити — сховаються. А якщо врахувати, що дехто (вищий пілотаж!) навчився й інші голосні ззадньоязЬІчувати: пАрАкЬІнути, нАбАзпАка, ТЫСЫН (ТееСеН), КЬІЇф, сАло — це про село… А якщо додати вже згадане солоденьке “чьо” і “щьо”…

А якщо врахувати, що на п’яти наступає нова калічка: пахато хрошей, херої (від слова… якого?), холос країни, нахальна потреба, султан і не хляне… У якій ще країні дублерами, акторами, викладачами, вихователями, телеведучими й журналістами стають — недоріки, які, видаючи правильні патріотичні гасла, забивають цвяшки в домовину своєї мови й перетворюють нашу колись калинову на справжній “собачій язЫк”?.. Який — оце біда! — дедалі частіше копіюють пересічні телеглядачі, надто ж — діти. Що цікаво: вивчаючи, наприклад, іноземну, ЬІкальники дуже пильно дотримуються правильної артикуляції. Щодо своєї, то “піпл схаває”. Бо ж хаває-таки. Мусить хавати, якщо недорікам дозволено безкарно смітити в ефірі. Ыкають переважно чарівні панянки (вони люблять себе прикрашати, зокрема й “ексклю-зивною” мовою), рідше — чоло- віцтво, хоч дехто з них теж бажає бути чарівним.

Ыкають ще й деякі політики (яка то мука — слухати Анну Маляр!). Та навіть школярі й дошкільнята — складається враження, що для інтерв’ю журналісти зумисне вишукують дітей із дефективною вимовою, бо нащось же виволікають на люди саме фо- нетичний волапюк. Не чують недолугого звучання? Чи не бажають чути? То що їм робити в студії? Утім, це Тіна Канделакі перед тим, як виступати на своєму телебаченні, довго й напо- легливо шліфувала грузинську. А ми — “дась Біг, колись будем і по-своєму глаголить”… Ось тільки чи будем? Та ні, ми собі “ціну” знаєм і до “тогО” (тепер з екранів дедалі частіше звучать промосковські наголоси) не опустимось!

Бо ми — українці. Типові. Середньостатистичні. З непереборним комплексом меншовартості. Проте радіємо: он аж казахський юнак з “1+1” української мови навчився, значить, ми дуже правильні речі “говоримО” (щоб не мучитись із роз- маїттям українських дієслівних наголосів, нинішні журналісти всі їх перенесли на закінчення). Справді, казах дуже гарно розмовляє вкраїнською. Значно краще за деяких українців. Якби ж не його Ы… Те саме, яким не тільки “1+1” у московський бік шанобливо кланяється. І якщо наших чоловіків-захисників стріляють та інвалідами роблять московити, мову нашу ламають-калічать на московський зразок саме свої, саме ті, кому вона служить вірою- правдою і дає шматок хліба. …

Хотіла назвати “найЬІкальнішу” журналістку, але побоялась недооцінити інших. То краще подякую Аллі Мазур, Лідії Таран. Наталі Мосейчук та ще кільком (маю на увазі лише канал “1+1”, по ньому дивлюсь новини), які в цій “операції Ы” ще тримаються. Хоч одна з них, на жаль, звука Г потихеньку починає цуратись: московити його зреклись, то й ми — “чєво із- волітє?”… Отак-от “ховорЬІть Украї- на” тепер…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment