Михайло ЦИМБАЛЮК,
член ННСПУ,
Хмельницька обл.
Кілька археологічних знахідок на території фортеці у державному історико-архітектурному заповіднику «Межибіж» коригують вік міста Меджибіж. Досі перша літописна згадка про місто як один із адміністративних центрів Болохівської землі припадає на 1146 рік. Лише через рік після того, як відомо, згадується заболочене поселення Москва. Знайдена ж у фортеці на злитті нашого Бужка з Південним Бугом печатка Київської митрополії належить до 1090-х років. Це дає підстави припускати, що адміністративне життя у місті вирувало на півстоліття раніше найдавнішої писемної згадки про Меджибіж.
Рятівні дослідження у місці реставрації палацу Сенявських на території Меджибізької фортеці проводять археологи заповідника під керівництвом директора Олега Погорільця і старшого наукового співробітника Віктора Вєтрова. У розкопі біля палацу виявили кілька артефактів, але громадськості поки що повідомили про два: 37-сантиметровий металевий наконечник списа та вислу печатку Київської митрополії 1090-х років. Її звірили з описами і встановили приблизну дату.
— Просто так цю печатку в цьому місці зронити не могли, — розповів заступник директора ДІАЗ «Межибіж» Ігор Западенко. — Поряд знайдено інші речі: рештки посуду із зерном, густо накидані стріли, сліди пожежі. Таке могло бути не просто в місті, а саме біля вхідної брами до містечка, де відбувалося бойове зіткнення з неприятелем. Тобто, у Межибожі була військова залога, як і належить адміністративно-господарському центру.
Висла печатка Ізяславичів від Київської митрополії виготовлена десь за 100 років після Хрещення України-Русі. Люди, як правило стільки не живуть, але за історичними мірками дати між запровадженням християнства в Київській Русі наприкінці Х століття та його місцем у Меджибожі на межі ХІ—ХІІ століть свідчать про його включення у стратегію зовнішньої та внутрішньої політики давньоукраїнської держави.
Рятівні археологічні роботи у фортеці ведуть перед повною реставрацією палацу Сенявських, котрий перетворять на музей. Досі це фінансується з обласного бюджету Хмельниччини, який виділив 2 млн грн. Крім того, удвічі більше виділялося на здійснення протиаварійних і консерваційних робіт — накриття зруйнованого часом палацу, укріплення стін та інженерні дослідження матеріалів у фактурі залишків споруди, геологічне дослідження фундаменту.
Уже з наступного року на реставрацію палацу планують виділити 20 млн грн із державного бюджету. За словами директора заповідника Олега Погорільця, це третина всіх реставраційних потреб. Проектно—кошторисна документація передбачає 60 млн, і в подільську фортецю повернеться європейська архітектура середини ХVІ століття.
— Палац Сенявських – зразок перехідної архітектури XVI століття, коли від зáмків переходили до палаців, — пояснює Олег Погорілець. Практично такий же палац зберігся в Бутвановці на півночі Словаччини.
До реставраційних робіт узялися з початку 2015 року — після того, як обвалилася стіна палацу.
— Ми називаємо її стіною плачу, — каже директор заповідника. — Адже доти ми щороку проводили обстеження і попереджали, що існує небезпека обвалу стіни.
А загалом археологічні дослідження на території палацу тривають 20 років. Упродовж цього часу тут знайдено артефакти з епох ХІ—ХІІІ століть, коли Меджибіж був градом із дерев’яною фортецею на південному кордоні й київські князі посилали сюди удільних князів охороняти межі держави, і литовського періоду ХІV століття.
Крім двох сенсаційних знахідок, під час рятівних робіт археологи знайшли також наконечники арбалетних і лучних стріл, скляні деталі намиста і браслетів, металеві шпори, пряжки і цвяхи. Багатий історичний матеріал дають виявлені монети XV—XVІ століть, рідкісні кахлі XV століття, кістяні стилоси для писання на дошках, свинцеві печатки від грамот. Отже, в удільних князів у Меджибожі працювала канцелярія.
Наступним після реставрації етапом має бути великий музей. Зали на трьох поверхах матимуть дві тисячі квадратних метрів експозицій.
— Повернувши палацові його живий вигляд, ми плануємо відтворити палацові інтер’єри XVІ—ХІХ століть, скомпонувавши зали власників — Сенявських і Чарторийських. Вітальні бібліотеки, тогочасна кухня, а в підвалах відтворимо комори, — ділиться планами і проектами Олег Погорілець. — Будуть зали історичних осіб, які тут бували і провадили свою діяльність. Це — Богдан Хмельницький, Тадеуш Костюшко, Павло Скоропадський, у якому саме в Меджибожі прокинувся переконаний українець.
Історія палацу матиме вираження в окремій експозиції. Відомо, наприклад, що 1819 року князь Єжи Чарторийський передав палац повітовій школі, і в ній викладали аграрні науки для двохсот учнів. Потім фортеця з палацом стала штабом Ахтирського гусарського полку, а рівно 100 років тому в фортеці в Меджибожі було українізовано 34-й корпус російської армії.
До речі, археологи й історики очікують занурення у глибшу давнину Межибожжя. В околицях селища досліджують унікальні свідчення перебування давньої людини — рештки найдавніших у рівнинній Україні стоянок, вік яких становить близько мільйона років.
