Майстер парадного портрета

Надія КИР’ЯН

Фото автора

У селі Токарі Лохвицького району Полтавської області відкрили пам’ятник художникові Григорію Ксьонзу (1874—1947).

Григорій Ксьонз народився у Миргороді. У дитинстві після тяжкої недуги втратив мову і слух. Спеціальної освіти не мав. Малярства навчався у місцевого художника Михайла Химочки та інших миргородських майстрів, народного маляра Д. Рудича з міста Хомутець, Я. Отришка з Ромен. Григорій Ксьонз малював пейзажі, натюрморти, ікони. Але найбільше — портрети місцевих мешканців, які виконував на замовлення, мандруючи селами Полтавщини.

Цей жанр сучасні дослідники визначають як святковий (парадний, репрезентативний) портрет. Тривалий час його роботи були невідомі широкому загалу, а в 1930-ті деякі люди навіть приховували ці роботи, боялися звинувачення в націоналізмі, оскільки переважна більшість із них були в українських костюмах, на тлі чудової української природи. Першим творчістю Ксьонза зацікавився директор Полтавського художнього музею Кім Скалацький, який натрапив на його роботи, шукаючи на Миргородщині образ святої Магдалини для садиби Івана Котляревського, оскільки за життя письменника там висіла саме така ікона.

Згодом велику пошукову й дослідницьку роботу провела працівник Миргородського краєзнавчого музею Людмила Розсоха, яка розповідала, що картини митця знаходили у людей навіть на горищах, у теплицях тощо. Не всі розуміли мистецьку цінність цих робіт. Нині картини Григорія Ксьонза зберігаються у Миргородському краєзнавчому музеї, Миргородському літературно-меморіальному музеї Давида Гурамішвілі, Полтавському художньому музеї, Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”, багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Найбільше для популяризації Григорія Ксьонза зробив Сергій Козлов, художник, мистецтвознавець, директор Духовно-культурного центру імені преподобного Паїсія Величковського, який діє при Полтавському Свято-Успенському кафедральному соборі УПЦ КП. Він підготував до друку монографію “Григорій Ксьонз”, надав матеріали для створення про нього документального фільму. Дослідник на сьогодні встановив, що пензлю Ксьонза належить близько тисячі робіт, відшукав оригінали картин, їхні фото, нові свідчення про його життя.

Він ініціатор встановлення пам’ятника митцю: збирав кошти, домовлявся та діставав матеріали, брав участь у будівництві. Ініціативам активістів в усьому сприяла сільська влада Токарів. Пам’ятник відкрили на кошти меценатів, без підтримки держави. Він виконаний у стилі українського модерну, який розвивався на початку ХХ століття, коли активно творив художник.

До слова, 2014 року тут відкрили мемо- ріальну дошку митцеві. А навесні цього року художники Полтавщини провели пленер “Шляхами Григорія Ксьонза”. У відкритті пам’ятника взяли участь делегації з Полтави, Миргорода, Лохвиці: представники культури, владних структур і громадських організацій, мешканці села Токарі. Григорій Ксьонз жив дуже бідно, пережив важкі роки революції, колективізації, Голодомору, війни. Однак зумів реалізувати свій талант завдяки Божій іскрі, передати прагнення своїх земляків до краси та гармонії, залишити нащадкам святкові портрети простих українців, долучити їх до історії своєї землі. Про це говорили всі промовці.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment