День: 30.11.2017

Наталія МУЗИЧЕНКО, село Літки, Броварський район, Київська обл. Напередодні четвертої суботи листопада — Дня пам’яті жертв голодомору, який цього року випав на 25-те, — душу огортають спогади… Спогади про тих, хто недожив віку, недолюбив, недопрацював на рідній землі, недотворив… Згадую розповіді своєї бабусі Наталки, на честь якої й мене назвали. Напевно, щось глибокосимволічне є в цьому… Бабі Наталці судилося пережити всі три страшні зими — 1922-го, 1933-го і 1947-го. Судилося пережити і вижити! Ще дев’ятикласницею я долучилася до збору інформації про родини тих, хто загинув 1933-го в моєму рідному селі…

Віра БОДНАРУК, професор, голова Гром. Комітету Фото Христини ЧАЙКОВСЬКОЇ Скорботну річницю Голодомору 1932—33 рр. щороку згадує українська громада у Флориді в листопаді. 56 Відділ Союзу Українок Америки (СУА) на своїх людних сходинах запалює свічку пам’яті на чорно-вишиваному рушнику. На цьогорічному відзначенні Лідія Білоус, референтка Суспільної Опіки Головної Управи СУА, розказала про заходи СУА, спрямовані на те, аби донести до свідомости спільноти світу цю трагедію українського народу. У листопаді 1933 р. Головна Управа СУА організувала “Комітет надзвичайної допомоги голодуючим українцям”. У журналі СУА “Наше Життя” друкувалися архівні документи про працю цього…

Людмила КОСТРЮКОВА, м. Дніпро — Онучко, попитай своїх професорів, чому та страшна голодівка у 32-му році сталася? — звернулася до мене моя бабуся, коли я 1975 року вступила до університету. — Вчені ж люди! Знають і тобі розкажуть. Бо ми, колгоспники, не можемо зрозуміти і пояснити, чому той мор стався у тридцять другому? Це я тобі, як свідок, говорю. Стільки людей повмирало… Але врожай… Такий щедрий, якого ніхто з дідів-прадідів і не пам’ятав. І весь залишився стояти на полях, покритих снігом. Почорнів. Пропав. А нам не дозволили його збирати. Охороняли…

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора Цими днями Україна і весь демократичний світ вшановують пам’ять про 7 мільйонів жертв Голодомору — геноциду української нації, вчиненого комуністичною радянською владою в 1932—1933 рр. На території Національного музею “Меморіал жертв Голодомору” відбулися скорботні заходи за участю перших осіб держави, представників всіх релігійних конфесій, громадськості, медіа та гостей столиці. А напередодні у Меморіалі відкрили виставку “Розірване коло”. Співорганізатори виставки — Музей книги і друкарства України, Національна історична бібліотека України, Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського…

“Німчукова епоха в лінгвістиці — від виокремлення мовного явища в синхронії та діахронії до ґрунтовного та енциклопедичного тлумачення його в загальнослов’янському контексті; транслінгвальна академічна школа вивчення мови не лише в царині мовній зокрема, а й у річищі української культури та історії загалом”, — писав до недавнього ювілею Василя Німчука Віктор Мойсієнко. Народився Василь Німчук 6 липня 1933 р. у с. Довге на Іршавщині. 1955 року закінчив Ужгородський університет (вступив на фізикоматематичний факультет, а закінчив філфак), учень Степана Бевзенка. Потім аспірантура, і з 1958 року він працює в Інституті мовознавства НАН…

Напередодні вшанування жертв Голодомору до студентів гуманітарнопедагогічного факультету НУБІП України завітала знана поетеса, публіцист Наталка ДзюбенкоМейс. Розповідь пані Наталі органічно перепліталася зі спогадами про Джеймса Мейса, того, “кого обрали українські мертві”, аби донести світові страшну правду про свідоме й організоване Москвою нищення українців, та розмислами про сучасну Україну. Гостя відповіла на запитання студентів, зокрема наголосила на тому, аби життя в нашій державі, нарешті, було гідним звання людини, треба бути висококваліфікованим фахівцем. Покійний Джим, зауважила, підкреслював, що українські студенти, на відміну від американських, на голову вищі щодо знань, однак їхні ровесники…