Григорій ЧОПИК,
вчений секретар Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, член НСПУ
До 80-річчя від дня народження та 55-річчя письменницької діяльності Андрія Содомори
Андрій Олександрович Содомора — видатний український прозаїк, поет, есеїст, перекладач; член Національної спілки письменників України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, кандидат філологічних наук, професор кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка, почесний громадянин міста Львова, лауреат численних літературних премій, відзнак (лауреат літературної премій імені Максима Рильського (1986), Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів (2004), імені Григорія Кочура (2010), “Глодоський скарб” (2017) та ін.; нагородж. медаллю НСПУ “Почесна відзнака”, 2007) — народився 1 грудня 1937 року. З-під його пера вийшло 33 книжки перекладів із грецької й латинської мов (загальним обсягом понад 10 тисяч сторінок) і 20 книжок оригінальної прози, поезії й есеїстики обсягом близько 5 тисяч сторінок, а також понад 500 літературно-критичних і наукових публікацій в періодиці, збірниках, антологіях.
На початку 2017 року у столичному видавництві “Ярославів Вал” побачила світ книжка львів’янина Богдана Дячишина “Крихти живого часу Андрія Содомори”: есеї.
Автор книжки, вплітаючи у свій текст сентенції, насамперед із творів Андрія Содомори, запрошує читача у своєрідну мандрівку духовним простором; у центрі уваги тут — думка людини, усвідомлення свого “Я” — частини великого Цілого.
У кінці жовтня у Львівському видавництві ЗУКЦ вийшла друга книжка Богдана Дячишина “Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу”: есеї, рецензії.
Автор книжки запрошує нас до роздумливого читання й перечитування багатющого книжкового доробку Андрія Содомори, зокрема тих його творів, які прийшли до читача упродовж 2016—2017 рр.
Тут також зібрані рецензії відомих літературних аналітиків на книжку автора “Крихти живого часу Андрія Содомори”, опубліковані у ЗМІ.
Богдан Дячишин у своїх книжках привертає увагу читачів до подвижницької праці професора Андрія Содомори. Добре розуміючи, як много важить Слово, автор високо оцінює його громадянську позицію й письменницький чин: “Митець слова усвідомлює час, в якому живе, і свій талант від Бога мусить устократ віддати народу, бо розум має ціну лише тоді, коли служить громаді, любові, духовному збагаченню людини. Таким є Андрій Содомора…” (“Крихти живого часу Андрія Содомори”, с. 82), бо “Сенс буття людини — плекання свого інтелекту, духовності у процесі осягнення форми (лат. — краси) життя з Богом. А єдність народу набувається у прагненні до свободи, людяності, в русі, який має форму пошанування слова, до перемоги над чужими стереотипами. Натомість нехтування гуманітарним підходом у науці, виховання народу без належного пошанування рідної мови (до-мови-тися), без усвідомлення того, що тільки мова (а не язик!) є основою його єдності, зневаження ваги слова в суспільстві стало причиною світової гуманітарної катастрофи і нашої української біди.
Людина цілісна тоді, коли “Не слово при людині, щоби бути словом, а людина при слові, щоби бути людиною” (Андрій Содомора)!” (“Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу”, 4-та сторінка обкладинки.)
