Василь НЕВОЛОВ,
письменник, професор, голова правління Київської міської організації Товариства “Знання” України, член правління Міжнародного фонду ім. Павла Глазового
Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, народний улюбленець Павло Глазовий. Так можна було б визначити і домінанту вечора пам’яті класика, що його організував і провів у Національному музеї літератури 11 листопада 2017 року Міжнародний фонд імені Павла Глазового. Друзі й поціновувачі творчості Павла Прокоповича гідно вшанували пам’ять корифея українського гумору.
Гарним заспівом до розлогої розмови про Майстра стали два відео, де зафіксовано щасливі миті читання власних творів Глазовим, його мудрі розмисли про природу сміху і творчість. Високий, ставний, з красивим відкритим обличчям, яке ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала тепла усмішка, — навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках. На цих відео — і відгуки-спогади знакових постатей та надійних друзів Глазового, які пізніше продовжили цю розмову і у своїх виступах на самому вечорі.
Тепле, насичене цікавинками вступне слово Президента Фонду, відомого письменника-гумориста Віктора Арсенійовича Євтушенка стало гарним прологом до цієї імпрези, його прекрасно продовжив неймовірно талановитий митець — Герой України, шевченківський лауреат, істинно народний артист Анатолій Паламаренко… Зал був у захваті від його високої майстерності і прекрасних творів Глазового.
Близький друг Павла Прокоповича — Василь Сергійович Пшеничнюк, заслужений будівельник України, сказав: “Знаю: славі, що прийшла до Глазового, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород він ніколи не був. Тим надійнішою постає ця слава тепер. А народна шана — це передовсім природне відлуння на добро, яке ніс Павло Глазовий у світ…” Теплу розмову продовжив народний депутат кількох скликань, заслужений юрист України Володимир Миколайович Стретович, який підкреслив, що свого часу саме твори П. Глазового вивели його на самодіяльну сцену.
Про те, що Павло Глазовий створив у своїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь — справжніми, говорили у своїх емоційних, схвильованих виступах-спогадах народна артистка України Галина Гілярівна Яблонська, президент Асоціації діячів естрадного мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Віктор Володимирович Герасимов, головний редактор газети “ХАТА” Микола Іванович Рудаков і автор цих рядків, який звернувся в своєму виступі саме до громадянських творів Павла Прокоповича з його “Чорної книги”, аби учасники вечора вкотре переконались у суголосності творчості майстра нашому непростому сьогоденню. Бо ці тривоги чимдалі сильніше переймали старого письменника, поставали у нових віршах. Він поспішав і — встиг! Останнє десятиліття стало прощальним злетом. Благословенна доля берегла пам’ять, талант, гострий розум, зацікавлення до сущого навколо — до останніх днів на землі.
А майстерно виконані Михайлом Григоровичем Герасимчуком і чудовим організатором цього дійства Тетяною Юхимівною Димань твори ще раз підтвердили, що у гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості: духовні, моральні, етичні й побутові…
З музичними номерами чудово виступили учні Т. Димань — Назар Шуст і Наталя Чарна, а потім вони і їхній товариш по навчанню в Школі мистецтв Герман Розстальний прочитали гуморески Павла Прокоповича.
Прекрасною кодою вечора стала “співуча команда” Петра Андрійчука — його чудова “ДАРНИЧАНКА” (концертмейстери Володимир Якимчук, Віталій Блударенко).
Загалом же вся тональність вечора була насичена усмішками, іронією, часом легким сарказмом (все-таки ювіляр вечора — видатний гуморист!). Але ширше й важливіше — з великим і щирим уболіванням за людину. Її життя, мову, Батьківщину… З гарячими думками про майбутнє: чи збережуть українці своє рідне — слово, культуру, пам’ять, звичаї? Невипадково Павло Прокопович пам’ятав усе життя Шевченкові слова:
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!..
…Ці слова на вечорі теж звучали услід добрій пам’яті про Генія сміху, а у них вплітались “сміху іскорки ясні”, які Павло Глазовий лишив по собі. Добрий чоловік — добрим людям! Дякуємо Міжнародному Фонду Павла Глазового і чекаємо на такі ж нові, дуже важливі й потрібні імпрези!
Сміху іскорки ясні
