Тетяна КУШТЕВСЬКА,
письменниця, Ессен, Німеччина
На виставці “Діалоги митців з Генріхом Альдегревером” (3 грудня 2017 р.—21 січня 2018 р.) у музеї неоекспресіонізму німецького містечка Зоест представлений справжній зорепад талантів — картини, скульптури, фотографії 46 відомих митців.
Найбільше оригіналів Альдегревера, геніального середньовічного гравера, бачиш саме в Зоесті. Найвідоміший цикл гравюр “Якщо щастя пов’язане зі злом” — зображення персоніфікованих людських пристрастей, вад і чеснот — заздрості, суєтності, щастя, гармонії, гніву, надмірності, бідності, багатства. А тут ідеш залою і застигаєш — маловідома “Мадонна” Альдегревера, заради неї одної варто було сюди їхати — хрестоматія материнства і неземної краси жінки. Виявляється цей саркастичний гравер і мораліст ще й лірик тонкої душі!
Та повернуся до виставки “Діалоги…”. Серед зорепаду талантів на євангельські й не тільки сюжети — є й композиційна майстерність і оригінальність, але Альдегреверської величі, так мені видалось, сучасні роботи не досягають. Та й чи можна її досягнути?
Вир спогадів навіяла мені скульптура українського скульптора Руслана Найди “Конкордія”, яка відсилає глядача в глибини української міфології, а також і до гравюри Альдегревера “Конкордія”, чи “Співзвучність”:
— Чому ти вибрав для свого діалогу зі старим майстром його гравюру “Конкордія”?
— Світом керує любов, ця тема мені близька, тому й вибрав її. І сам художник мені близький, його мистецтво і його історія. Він ніби говорив своєму великому сучасникові Дюреру: “Може, ти й відоміший, але я беру реванш гумором, теплом і фантазією. Ти, Альбрехт, на висоті, але й у мене є своє достойне місце в мистецтві”.
І це правда, бо роботи Альдегревера не тушуються в товаристві найблискучіших граверів у найзнаменитіших музеях світу.
В українській міфології кінь — істота божественна, яка спустилася на землю, щоб допомогти людині. Скульптору у своїй роботі вдалося передати дивовижно трепетне ставлення людини до коня як до створіння божественного і шляхетного. Людині в усі віки потрібен був вірний друг і побратим для битв та війн. І нема на світі більшої таїни, ніж дружба людини й коня… Саме про це нагадує нам скульптура Найди. Ці двоє — людина і кінь — пережили разом стільки, що стали майже одним цілим… Чи не звідси коріння давньої легенди про кентаврів?
Скульптура “Конкордія”, виконана в блискучому найдівському неоекспресіоністичному стилі (це вже підтвердили й відомі німецькі мистецтвознавці), вмістила в собі все: трепетність, велич і гордість.
А мені вона нагадала історію, яку в дитинстві розповідав батько. Він чув цю історію від свого діда-козака. Була запекла битва козаків з турками. І один із турків, намагаючись вбити отамана, відрубав його коню ногу в бою. І кінь зробив неймовірне — він помчав на трьох ногах і виніс свого пораненого вершника з поля бою. Кінь помер тільки тоді, коли довіз свого побратима-отамана у безпечне місце. Звали того коня Атлас.
Куратор виставки Інга Шуберт-Хартман сказала про скульптури Найди так: “…Роботи цього митця ні з ким не переплутаєш. Це треба бачити і це варто бачити! Ми не вперше його запрошуємо в Зоест і не востаннє. Пройти конкурс на виставку було непросто, особливо якщо твої роботи вже відомі у Вестфалії і представлені у музеях, як-то у музеї Моргнера… Глядач постійно чекає нового бачення… А що криється за цим? Роки роботи і шукань, криз, можливо, розчарувань… І тягар відповідальності. У митця має бути непорушна віра в успіх! А особливо нам цікаво, що скульптор з України, мистецтво України сьогоднішньої нам близьке по духу, бо воно торкається Вічного!”.
…Мене часто питають, як німці ставляться до України. Днями в Зоесті ми сиділи в маленькому ресторанчику з українськими друзями і після вечері традиційно і впівголоса затягнули “Розпрягайте, хлопці, коней…” Одразу ж від сусіднього столика ми отримали в подарунок пляшку гарного вина. Німці зашуміли “Es lebe Ukraine!”, тобто “Слава Україні!”. Дві російськомовні пари відразу почали вигукувати: “Да здравствует Россия!”, німці незадоволено на них зашикали, ніхто їх не підтримав. А літній німець за сусіднім столиком сказав їм німецькою: “Ваш путін — найбільша геополітична катастрофа ХХІ століття…” Така ось пригода.
Затишне і неймовірно мальовниче старовинне містечко Зоест, де колись неприкаяний і самотній Альдегревер знайшов прихисток і розуміння… Про нього говорили, що він був майже святим серед святих, але й серед грішників був свій. Тобто, в чомусь наша людина! Виставка “Діалоги…” в музеї неоекспресіонізму Вільгельма Моргнера триватиме ще півтора місяця, а скульптура Руслана Найди міфологічно й органічно вписалася в цю чудову виставку, яка змогла увібрати і розкрити злети й досягнення геніального Генріха Альдегревера.
