Ольга ЖМУДОВСЬКА
Презентація книжки української журналістки Наталки Фіцич “Культ предків. Нетуристичні звичаї України” (видавництво “Фоліо”) відбулася 8 грудня в Києві, у Національному музеї літератури. Подія і справді видалася цікавою — насамперед завдяки багатому й унікальному матеріалу, зібраному на території України, часом у найвіддаленіших місцинах.
Книга “Культ предків” розповідає про старовинні звичаї, обряди, пісні, що зберігають люди з давніх-давен. Є тут і давні легенди, повір’я, поради, прикмети, є й старовинні кулінарні рецепти обрядових страв і святкових пригощань.
Авторка захоплено розповідала про рік, проведений у подорожах, — часом за один день доводилося долати відстані у сотні кілометрів, аби встигнути побачити, як відзначають якесь свято у різних регіонах. Книга побудована як подорож: від початку весни до кінця зими, де кожен розділ присвячено окремому звичаю. У книзі зібрано розповіді про весь цикл народних звичаїв та обрядів упродовж календарного року. Ці звичаї охоплюють майже всі етнографічні регіони України, і найцікавішим видається те спільне й різноманітне, що характерне для кожної частини нашої країни. Серед них є й такі обряди, які характерні лише для одного окремого села, є маловідомі, майже забуті, є знамениті на весь світ. “Часто на заході нашої країни не знають, як святкують на сході, і навпаки, — зазначила Наталка Фіцич. — Але у нас дуже багато добре збережених звичаїв і традицій”.
Наталка Фіцич зізналася, що на початку не планувала писати книгу, — вона збирала матеріал не для неї, а для документального телевізійного циклу “Культ предків”, бо досі була відома саме як тележурналістка, створивши на 5-му каналі й Першому Національному цикли “ПроОбраз із Наталкою Фіцич”, “Майстер-клас” (про народні ремесла), “Відкрита зона”. За рік група “намотала” понад 20 тисяч км дорогами України, і врешті стало зрозуміло, що окрім того матеріалу, який відібрали для телевізійного циклу, залишається ще дуже багато такого, що “втиснути” в обмежені часом рамки фільмів не вдасться, але що є надзвичайно цікавим, автентичним, оригінальним. “Отож мій чоловік, Володимир Ар’єв, і мама, Зірка Мензатюк, нарадили написати книгу, в яку помістити все, що мене вразило і про що необхідно розказувати людям”, — зазначила авторка.
Книга має ще одну цікаву особливість — окрім текстів і фото вона містить QR-коди, за допомогою яких можна отримати на екрані своїх смартфонів відео описаної у розділі події: побачити людей, які розповідають про традиції своєї місцини, почути старовинних пісень і оповідок, спостерігати за проведенням обрядів.
Бо краще один раз побачити, ніж сім разів почути. Саме про це говорив Олексій Доля, знаменитий етнограф, директор Центру фольклору й етнографії Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка, колишній працівник Музею народної архітектури та побуту в Порогові. Він їздив Україною разом із Наталкою Фіцич, а на презентацію книги не встиг… Наталка з болем розповіла про гірку втрату — Олексій Доля пішов із життя незадовго до презентації.
Але авторка назавжди запам’ятала і переповідає те, що почула й чого навчилась у нього. “Олексій Доля говорив, що про звичаї, традиції і обряди потрібно не з книг дізнаватись, а розпитувати у своїх бабусь і дідусів”, — нагадала Наталка Фіцич. Багато місцин для неї відкрилися завдяки порадам Долі, як, наприклад, села на Луганщині, за 20 км від кордону з Росією, де поважно зберігають і пісні, і традиції, і могилу Січових Стрільців, на якій з 1918 року стоїть хрест. І хоча під час подій 2014 року й тут знайшлося декілька сепаратистів (вони ще й прострелили того пам’ятного хреста), але підтримки від місцевих вони не отримали — натомість люди самі їх прогнали… Українські традиції не тільки зберігалися у цих людей — вони й самі оберегли луганські села від зросійщення і втрати національної ідентичності.
Окрасою зібрання був виступ аматорського хору “Барвінок” під керівництвом Олексія Зайця, з яким Наталка потоваришувала під час своїх подорожей Україною.
На завершення презентації гостям роздали шматочки спеченого за старовинним рецептом короваю з житнього борошна — так пом’янули Олексія Долю.
