Голови Політичної партії “ПАТРІОТ”, члена Головної ради “Просвіти” на вечорі, присвяченому 149річчю “Просвіти”
Шановна громадо!
Сьогодні ми відзначаємо 149річчя заснування Товариства “Просвіта”, котре виникло в позаминулому столітті як самобутнє явище, і завдання, що стояли перед Товариством, завжди були широкі, вони змінювалися відповідно до обставин часу й місця. Самі “Просвіти” еволюціонували, але головне завжди лишалося незмінним: то була праця задля національнокультурного й національнополітичного відродження України.
Згідно з першим статутом, “Просвіта” була науковопросвітницькою організацією. Найширшою ділянкою її роботи було видання та розповсюдження книжок, створення читалень, організація вечорниць, вистав, курсів для неписьменних.
Наприкінці 1913 року “Просвіта” мала 77 філій і 2648 читалень.
Українське націєтворення було процесом формування державницького потенціалу українського народу. Спільність суспільнополітичних, духовних, культурницьких, економічних надбань стали передумовою до створення та розбудови Української держави. “Просвіта” не була єдиним учасником цього процесу.
Його суб’єктами стали також інші громадські організації, політичні партії, преса, окремі постаті. “Просвіта”, на відміну від інших учасників процесу, виконувала у його розвитку інтегруючу роль.
“Просвіта” не була політичним товариством, однак її члени брали участь в утворенні політичних організацій (“Народна Рада”) і партій, у її лавах об’єднувалися представники часто полярних політичних орієнтацій.
Довідково.
Центральна Руська (з 1938 року — Українська) Народна Рада (ЦРНР, з 1938 року — ЦУНР) — політична організація закарпатських українців, що постала 1919 з об’єднання місцевих народних рад (Хустської, Ужгородської й Пряшівської). До складу Центральної Ради в Києві увійшли 132 “Просвіти”.
У той час, коли, наприклад, кооперативні установи, що були вагомим чинником розвитку національного руху, об’єднувала соціальна ідея, в основі ж діяльності “Просвіти” була національна ідея. Це дозволило виконувати товариству ідеологічну роль у розвитку національного руху та формуванні державницького потенціалу, оскільки воно працювало у розрізі ідеології національної державності.
Сьогодні “Просвіта” одне з масових громадських об’єднань, яке проводить велику культурнопросвітницьку роботу, бере активну участь у процесах державотворення, є консолідуючою силою суспільства.
Велика роль належить “Просвіті” в проголошенні 1991 року Незалежності України, в процесі ухвалення Конституції України, а саме ст. 10, яка затверджує державність української мови та інших важливих державотворчих документів.
З ініціативи “Просвіти” встановлені загальнодержавні свята: День Соборності (22 січня), День пам’яті Героїв Крут (29 січня), День української писемності та мови (9 листопада).
Стали традиційними заходи з ушанування пам’яті Великого Кобзаря, Лесі Українки, Івана Франка, юних Героїв Крут, Дня Злуки, Дня української писемності та мови, Свята Миколая для дітей, цикл фольклорних вечорів, низка конкурсів і фестивалів.
Державна ідеологія та український інформаційний простір, сучасне становище української культури й освіти та входження України до світової спільноти, — це широке коло зацікавлень і діяльності сучасної “Просвіти” свідчить про те, що наша багатотисячна громадська організація має завдання, розв’язання яких потрібне Україні нині і в майбутньому. Завдання нашої роботи також мають витікати з факту сучасної російської агресії проти Української держави, при чому не тільки військової, а й інформаційної, спотворення і перекручення нашої історії, дискредитації наших демократичних устремлінь і цінностей. У цьому контексті “Просвіта” має знайти своє унікальне місце не тільки у відображенні російського наступу, а й запропонувати суспільству і світовій спільноті засоби і заходи протидії цьому наступу. За таких умов “Просвіта” в історії України й надалі відіграватиме значну роль.
Однак сьогодення, його політичні, економічні та соціальні реалії, змушують замислитись над тими новими завданнями, завдяки реалізації яких ми змогли б запобігти подальшій руйнації нашої держави з одного боку, а з іншого — стати основним майданчиком творення нової української інтелігенції доби “цифрової революції” з активним залученням молоді до цього процесу.
Очевидно, нам, як провідникам “Просвіти”, необхідно задуматися над визначенням спільних та особливих рис участі нашої організації у формуванні державницького потенціалу українського народу, оскільки ми не можемо байдуже споглядати на подальшу деградацію управлінської сфери в нашій державі.
Попри те, що основною сферою діяльності “Просвіти” була культурнопросвітня, але суспільнополітичні умови та історичні обставини змушували діячів товариства виходити за усталені рамки. На мою думку, саме зараз теж такий час.
Наприклад, наразі кричущою проблемою для нашого суспільства є наростання процесів тотальної депрофесіоналізації у всіх сферах, жахливого відтоку мізків за кордони нашої держави. У цих умовах “Просвіта” має виступити ініціатором створення нової мотиваційної моделі розбудови української держави.
У інформаційноосвітній сфері ми повинні говорити з українським суспільством не тільки про переваги застосування найсучасніших гаджетів, а й про ті ризики, які вони несуть із собою.
Задля діалогу з різними прошарками суспільства нам необхідно активніше пробиватись у електронні та друковані ЗМІ, ефективніше використовувати інформаційне агентство “Наголос”, можливості соціальних мереж.
Переосмислення, а не підлаштування під сучасні тренди політичного та економічного буття мають спонукати нас до пошуку відповіді на питання: “Яке місце має посісти наша держава у глобалізованому сучасному світі, не втративши при цьому своєї яскравої самобутності та національної ідентичності?”
На завершення свого виступу хочу ще раз привітати шановне товариство зі 149річчям створення “Просвіти” та побажати творчої наснаги та нових звершень на благо нашої держави.
