Блаженніший Святослав: «Я все-таки вірю, що ті добрі, шляхетні риси, які є і в польському, і в українському народі, переможуть!»

Богдан ЗАЛІЗНЯК,
керівник прес-центру наукової журналістики ЗНЦ НАНУ і МОНУ, член НСПУ і НСЖУ, м. Львів
В актовій залі НУ “Львівська політехніка” відбулася зустріч Блаженнішого Святослава зі студентською молоддю університету. “Ця зустріч, — сказав ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало, — є продовженням спілкування з духовними лідерами, які започаткував МІОК. Адже тільки базована на християнських засадах професійна й суспільна діяльність молодих людей дасть добрі результати в майбутньому для розвитку нашої держави, суспільства, родини”.
Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’яз­ків із діаспорою НУ “Львівська політехніка” Ірина Ключковська зазначила: “Опитування серед студентів Львова, Києва, інших міст показують, що молодь сьогодні ніби дещо розгубилась, дезорієнтувалась і понад 80 % не бачить себе в Україні — хоче виїжджати. Тож треба дати їм таку духовну точку опори, щоб допомогти зорієнтуватися в цьому нелегкому світі”.
Розмову Глави Української Греко-Католицької Церкви з академічною спільнотою університету було присвячено 30-річчю польсько-українського прощення та примирення. Адже питання українсько-польських відносин особливо актуальне нині, коли Україна є живим щитом від російської агресії для усієї Європи та світу.
Глава УГКЦ Святослав Шевчук сказав: “У жовтні минає 30 років від початку офіційного діалогу примирення між представниками Синоду Єпископів УГКЦ та Єпископату Польщі. Ця історична зустріч двох єпископів відбулася під натхненним проводом Папи Римського Івана Павла ІІ. Тоді прозвучали слова, які є ключем і гаслом: “Прощаємо і просимо прощення”. Було ще багато зустрічей. 2008 рік. Львів. Рік Св. Євхаристії в ГКЦ. 2001 рік. Візит до Львова Папи Івана Павла ІІ. Виникла ідея: проголосімо молитву для примирення. І поляки у Варшаві відповіли: “Амінь! Най буде!” У Львові на Сихові це саме сказав Євхаристичний делегат із Польщі. Десятки тисяч львів’ян, українців, відповіли на цей заклик до примирення згодою — “Амінь!”
Блаженніший Святослав зазначив, що рух, який Папа Іван Павло ІІ проголосив, — це був уже третій крок до примирення. А про попередні два — німецько-український і польсько-український — Предстоятель УГКЦ розповів детальніше.
А вже 2016 року, з приходом до керівництва Польщі нової влади, ситуація почала погіршуватись. Навіть більше. У червні 2016-го в польському сеймі ухвалили декларацію, яка проголосила Волинську трагедію “геноцидом поляків”. Словом, роз’ятрювання ран, на жаль, триває.
“Виступаючи 2016 року в Гнєзні, я запропонував українцям і полякам, — нагадує Блаженніший Святослав, — зробити все, щоб християнський клич став частиною сучасної культури. Тобто: способу думання, способу діяння кожного українця і кожного поляка. Ми, українці, щоб стати рятівниками нашої об’єднаної Європи, мусимо залишатися християнами і бути довіреними Папи Івана Павла ІІ. Сьогодні в Україні триває інформаційна війна. Росія думає: “Україна — це проект війни. Доки буде Україна, доти Європа буде мати війну на сході”. А я пояснюю: “Україна — це проект миру!” Чи готовий хтось із поляків з нами говорити? З польським католицьким екзархатом можна говорити про польсько-українське порозуміння. Все-таки є польські церковники, які хочуть примирення. Я був би дуже радий, якби ви, студенти, були на моєму боці! Молодь має велику силу ламати стереотипи. Молодіжна дипломатія є найефективнішою у світі.
…Сьогодні молодь у Європі відчуває себе маргіналізованою. А в Україні молодь діяльна… Європу опанував популізм. Це сценарій хвороби європейської політики, яка будує свою діяльність на роз’ятрюванні найгірших стосунків. Це не лікує. Наш народ спливає кров’ю. До історичних ран додаються воєнні, сучасні рани. Чи маємо ми ліки? Маємо! Наша Церква — Благодать Божого Духа. Коли хтось намагається завоювати світ, поширюючи ненависть, їх необхідно стримувати і вчити любити.
Я на песимістичні запитання відповім оптимістично: ми не вимірюємо силу нашого прапора відсотками довіри. Примирення не знаходить підтримки? Але мета Церкви — йти проти течії… Примирення неможливе без правди… Чи вірю я в поляків? Я вірю в Бога!.. І все-таки вірю, що ті добрі, шляхетні риси, які є і в польському, і в українському народі, переможуть!.. Справа примирення — не лише ідея, а й справжній духовний рух, котрий розпочався у Римі 30 років тому”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment