Продовжувач традицій М. Лисенка

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА
У Музеї Миколи Лисенка — відділі Музею видатних діячів української культури — відбувся концерт пам’яті видатного українського композитора, громадського діяча, педагога, народного артиста України Віталія Кирейка (1926—2016). Віталій Дмитрович був продовжувачем традицій Миколи Лисенка, учнем Левка Ревуцького, визначною постаттю в українській академічній композиторській школі.
— Торік, коли ми відзначали 90-річчя від дня народження композитора, відбулися два великих концерти — у Національній музичній академії України
ім. П. І. Чайковського і Націо­нальній спілці композиторів України. Цього року концерт має більш камерний характер. У ньому беруть участь не лише митці, які завжди виконували твори Кирейка, а й зовсім молоді виконавці — студенти Національної музичної академії України, учні музичних шкіл. І це прекрасно, це спадкоємність традицій, — зазначила популяризатор творчості В. Кирейка, кандидат мистецтвознавства Ірина Шестеренко.
— Усе життя Віталій Кирейко був рідним для нашої сім’ї. Вперше він прийшов у дім Скорульських перед моїм народженням. Мій дід Михайло Скорульський готував його до вступу у Київську консерваторію. Можливо, саме тоді у Віталія Дмитровича народився задум створити оперу “Лісова пісня”. Адже в цей час М. Скорульський відновлював з чернеток партитуру балету “Лісова пісня”, а 1946-го відбулася прем’єра цього балету на сцені столичної опери. Віталій Кирейко був унікальною людиною. І в 90 років він створював прекрасну музику, — наголосила завідувачка Музею Миколи Лисенка Роксана Скорульська. Також пані Роксана розповіла про історію створення балетів В. Кирейка “Тіні забутих предків” і “Оргія”, про київську і львівську постановки “Тіней забутих предків”. Також представила унікальний документ — клавір балету “Тіні забутих предків”, більшість сторінок якого — це автограф Віталія Дмитровича.
— Господь Бог удостоїв мене бути знайомою з Віталієм Кирейком більше двадцяти років. Я написала про нього книжку “Творець чарівних мелодій”, яку допоміг видати Валерій Бабич, на той час народний депутат України. До 80-річчя від дня народження композитора ми видали книжку “Романси”. Я була упорядником цього видання, до нього ввійшли і пісні на мої вірші.
Віталій Дмитрович мав витончену душу, був справжнім інтелігентом. Дивовижно багатогранна постать. Знав багато мов, був надзвичайно ерудованим. А ще дуже толерантним з людьми, завжди допомагав і підтримував. Разом ми створили понад 20 творів. Це романси, хорові твори, кантата “Навік єдині”, — розповіла письменниця і громадський діяч Зоя Ружин.
— Вірю: ми завжди будемо виконувати твори Віталія Дмитровича, а свіча пам’яті композитора ніколи не згасне. Це класик, ім’я якого золотими літерами буде вписано у скарбницю української національної музики. Хотілося б бачити такі концерти у великих залах, і щоб вони проводилися на державному рівні. Велике подяка популяризатору творчості В. Кирейка Ірині Шестеренко, — наголосила заслужена артистка естрадного мистецтва України Інна Андріяш.
Також цього вечора своє мистецтво глядачам дарували народна артистка України Людмила Ларікова, доцент Національної музичної академії України Ірина Шестеренко, студенти Академії Вікторія Дністрянова, Костянтин Ленчик, Вікторія Цюпак, Ангеліна Тітішова, Ольга Буджак, Ірина та Єлена Циплюк, також зовсім юні виконавиці Дарина Кривенко і Анастасія Лук’янчук.
Під час концерту виконували твори композитора: танець “Чумак” із циклу “24 дитячі п’єси”, твір для фортепіано на чотири руки з циклу “Київські фрески”, романси на “Бійся смутку”
(сл. М. Рильського), “Весняне диво” (сл. З. Ружин), “Пісня про матір” (сл. Б. Олійника), “Епіграма” (сл. Й. Гете, переклад В. Кирейка), “Світанок” (сл. Е. Дікенсон, переклад М. Губко), “Стояла я і слухала весну” (сл. Лесі Українки), а також прем’єри — “Багатель мі-мажор” із циклу “Шість багателей” і “Козацький марш”. Крім цього прозвучали “Елегія пам’яті” М. Лисенка і “Вокаліз” Й. С. Баха. А завершився концерт вальсом “Фантазії”, який В. Кирейко присвятив Ірині Шестеренко.