Стежками УПА

Едуард ОВЧАРЕНКО
У Національному музеї історії України відбулася презентація книжки Петра Ганцюка і Степана Лесіва “Курінь УПА “Промінь”: історія формування та бойовий шлях”. У новому виданні ґрунтовно досліджено та висвітлено історію формування куреня “Промінь”, групи “Маґура” ВО4 “Говерля” УПАЗахід та бойових шлях відділів куреня.
Перші збройні відділи УНСУПА, сформовані й вишколені на теренах Калуської округи ОУН — “Заграва”, “Гайдамаки” та “Журавлі” у 1943—1944 роках стали основою бойового куреня УПА “Промінь” групи “Маґура”. Він залишався єдиним куренем УПА на цих теренах до кінця літа 1944 року. Оскільки сотня “Журавлі” була базовою, курінь відоміший під криптонімом “Журавлі”. У травні 1945 року курінь “Промінь” мав відділи “Журавлі”, “Хорти” і “Опришки”.
Перший розділ книги “Тактичний Відтинок 23 “Маґура” УПАЗахід та курінь УПА “Промінь”: історія формування” містить коротку історичну довідку, в якій висвітлено основні етапи становлення ТВ23 “Маґура” та куреня УПА “Промінь” як його складової частини, у період зміни окупаційних режимів.
У другому тематичному розділі описана історія творення відділів “Журавлі”, “Загроза”, “Хорти”, “Опришки” та їхній бойовий шлях у складі куреня УПА “Промінь”.
Третій розділ складається з біографічних довідок особового складу команди ТВ23 “Маґура”, команди куреня “Промінь” та командного складу його бойових відділів.
Додатки містять накази та інструкції ГК і ГВШ УПА, УПАЗахід, звіти і накази команди групи “Маґура”, звіти теренових чинників УПА і протоколи референтури СБ ОУН, звіти командирів відділів УПА; накази про нагородження і підвищення у військових ступенях стрільців і старшин ТВ23 “Маґура”.
При підготовці збірника його автори використали фонди Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО), архіву Управління Служби безпеки України в ІваноФранківській області (УСБУ ІФО), Електронного архіву Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР), Державного архіву ІваноФранківської області (ДАІФО), Державного архіву Львівської області (ДАЛО), Державного архіву Тернопільської області (ДАТО), ІваноФранківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери (ІФОМВББ), Історикомеморіального музею Степана Бандери (ІММ СБ) і Музею історії селища Перегінське та національновизвольної боротьби (МІПНВБ).
“Попри те, що вже маємо 26 років незалежності України, тема визвольних змагань 40—50х років минулого століття залишається малодослідженою. Публікації, які були до цього часу, стосуються переважно діаспори. Архіви, що залишилися в Україні й були відкриті на початку 2000х років, достатньо не опрацьовували і не порівнювали з іншими джерелами. Зокрема зі спогадами учасників тих подій і архівами підпілля ОУН.
На початку 2000х років з’явилася наша перша книжка — “Командири відділів Тактичного відтинку 22 “Чорний ліс”. Сюди увійшло понад 40 біографій героїв. А починали книжку, маючи лише 6 псевдо без прізвищ. Робота тривала понад півтора року. Працювали над архівами, їздили до живих свідків. За таким самим принципом працювали і над новою книжкою.
Цього разу досліджували діяльність УПА на Калущині, яка почалася у січні 1944 року. До цього тут діяли відділи Української народної самооборони. На перших етапах дозволялося використовувати назву УНС. Формувати велику армію на цій території в умовах окупації було дуже важко. Потрібно було мати великий хист і військові навички, аби побудувати з того матеріалу, який був, повноцінну армію.
Історія куреня “Промінь” — мікроісторія УПА. Це перша праця, де досліджено майже кожен відділ, командний склад аж до командирів чотів. По деяких відділах є матеріали аж до простих стрільців. Представлено понад 60 біографій командирів, половина з них до цього були невідомі взагалі. Намагалися підтвердити всі дані документами. Паралельно з написанням книжки працювала група волонтерів, яка віднайшла близько 10 могил і ідентифікувала тих героїв, які загинули.
Трагічні долі родичів бійців УПА. Переважна більшість цих родин були репресовані. Вдалося знайти дочку курінного Журавля, який очолював “Промінь”. За 25 років незалежності України ми були першими, хто навідався до цієї жінки. І таких людей багато, хоч варті того, аби про них, їхніх батьків і дідів знали і пам’ятали, тому що саме такі герої формують нашу історію. Пошук і вшанування героїв — свідчення того, наскільки народ є нацією.
Ми не намагалися когось ідеалізувати чи очорнити. Нашим завданням було дати об’єктивну оцінку тим історичним подіям”, — розповів провідний науковий співробітник ІваноФранківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери, один із авторів книжки Петро Ганцюк.