Ольга КОБЕЦЬ
Восени 2017 року видатний український письменникпрацелюб, знаний есеїст і літературний дослідник Ярема Гоян потішив нас унікальним доробком — корпусом із трьох книг, присвячених Будителеві українства в Галичині славному Маркіянові Шашкевичу. Ті, хто кохаються у рідному слові, хто вміє оцінити творчий подвиг невтомного дослідника Я. Гояна, безумовно, з великою радістю придбають до своїх домашніх колекцій це трикнижжя, яке своєю появою зримо унаочнює ментальну і духовну єдність усіх українських земель.
А праця ця в час, коли є чимало недоброзичливців не тільки на наших східних кордонах, де триває справжня “гаряча” війна, а й на західних, де дехто досі гострить око на “вспульні” землі Галичини, надзвичайно актуальна. Тут кожна сторінка для того, хто має лиш примітивні відомості про Шашкевича із застарілого радянського підручника або новітньої скоромовки, — справжнє відкриття.
Ярема Гоян, починаючи свій есей, наголошує: чи добре ми пам’ятаємо, що Тарас Шевченко і Маркіян Шашкевич, практично, ровесники? Маркіян лише на три роки старший від Тараса, а й прожив лиш до 1843го, замучений злиднями і тяжкою хворобою. Міг би зробити набагато більше, але й того, що зробив, вистачило українцям для усвідомлення на два століття, як і Тарасового спадку. Адже цього року відзначаємо 180ті роковини з часу появи “Русалки Дністрової”, створеної Руською трійцею, де головним натхненником і провідником був Маркіян Шашкевич — Апостол Духу, як називає його Ярема Петрович. Автор пропонує нам співставити кілька дат з історії української писемності: 1837 рік, коли з’явилася ця перша на західноукраїнських теренах українськомовна книжка, надрукована українським алфавітом, 1838 рік, коли 22 квітня викупили з кріпацтва Тараса Шевченка, що за два роки по тому видасть свій “Кобзар” і 1887 рік, коли молодий геній Іван Франко явив світові свою першу поетичну збірку “З вершин і низин”. Є щось сакраментально містичне у цих датах, що зафіксували невпинний поступ українського писемного розвитку, української свідомості і на східних, і західних землях України, рушіями яких були ці три співставні постаті. І якщо про Тараса Шевченка ми дещо знаємо, щось уявляємо про Івана Франка, то про Маркіяна Шашкевича маємо аж надто скупі дані.
А Ярема Гоян наголошує: це ж він, Шашкевич, який не залишив нам навіть свого прижиттєвого портрета, першим переклав українською мовою, скільки встиг, Святе письмо, першим українською подав людям “Слово” про Ігорів похід і навіть увів до мови нове слово “Читанка”, яке стало загальновживаним по всіх українських землях. Це він гостро постав проти намагань деяких недалекоглядних прагнень увести латинку замість кирилиці в практику української книжної культури в гострополемічній статті “Азбука чи абецадло”. (Чи не актуально звучить і в наш час?!!)
А далі автор предметно розглядає уміщені в “Русалці Дністровій” твори, які розкривають головний задум “Руської трійці”: показати єдність усього українського спадку, відтворити дух боротьби за свободу, підкреслити багатство української мови, її спроможність відтворити найтонші почуття. І це Яремі Гоянові блискуче вдається. Застосувавши свій, лише йому притаманний стиль, він доводить, що зовсім не випадково першим твором у цій збірці є дума про славнозвісного корсунського полковника часів Хмельниччини Морозенка, а наступним увічнено карпатського опришка Олексу Довбуша. “Опублікування думи про Морозенка та балади про Довбуша в славені “Русалка Дністровая” було подвигом Маркіяна Шашкевича і побратимів із “Руської трійці”, які зуміли обійти жорстку цензуру монархії та випустити в світ твори про славних лицарів України, — підсумовує Я. Гоян. — Легенда наша — запорозький стратег у битвах за українську землю і ватажок опришків, захисників знедолених. Вони загинули в борні за Україну, але залишилися навічно жити в пам’яті народу як сини єдиної української нації по обидва боки Дніпра, і славно, що отецьпоет Маркіян Шашкевич поєднав лицарів — козака і опришка — у рідному слові”.
Далі дослідник підтверджує цю думку про єдність українського духовного простору “по обидва боки Дніпра” аналізом наступних творів, уміщених у збірнику. Чи то йдеться про “леліяльну пісеньку”, тобто, загальновідому колискову “Ой ходить Сон коло вікон” або поетову веснянку “Цвітка дрібная молила неньку”, Ярема Гоян наводить читачеві усе нові й нові вражаючі факти побутування цих творів, про які мало хто й здогадувався б, якби не прочитав його дослідження. Зокрема про те, як ніжна Маркіянова “Цвітка дрібная”, яка, точно знаючи, що будуть і бурі, і буреломи з морозами, молила матінкувесну лиш про те, щоб гідно розцвісти на повну силу попри всі перепони, могутньо відгукнулася у знаменитих Франкових “Каменярах” віщими крицевими рядками:
І кожний з нас те знав, що слави нам
не буде,
Ні пам’яті в людей за сей кривавий труд.
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
А що Іван Франко високо цінував цю Маркіянову веснівку, як і всю його творчість, свідчить той факт, що він її повністю взяв, як епіграф, до другої частини свого програмного наукового дослідження “Критичні письма о галицькій інтелігенції”. І не тільки Іван Франко. Ярема Гоян наводить ще один маловідомий факт: “Цвітка дрібная” настільки була алегорично зрозуміла й прочитана народом, що, одухотворена музикою композитора Віктора Матюка, стала одним із провідних творів у репертуарі славетної Соломії Крушельницької…
Трикнижжя складається з окремих томів: Яреми Гояна “Маркіян Шашкевич. Апостол Духа. Портрет” із передмовою проф. Михайла Шалати й своєрідним епіграфом митрополита Андрея Шептицького, другий том власне Маркіяна Шашкевича “Читанка для діточок” із наближеною до сучасної мовою, і третій том “Читанки для дьточокь” (тут яті!) М. Шашкевича як першого повного видання у незалежній Україні.
Назагал цей унікальний корпус вперше представляє Україні й світові Маркіяна Шашкевича у повноті його творчості та досліджень про нього. У першому томі, між іншим, вміщено й дослідження, які були проведені ІнститутомЗаповідником Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі й опубліковані у збірнику 2007 року “Маркіян Шашкевич на Заході”. Голова цього наукового закладу в діаспорі доктор філології професор Ярослав Розумний відомий і своїми розвідками про Шашкевича, був укладачем цього збірника. Він чимало зробив, очолюючи ІнститутЗаповідник Маркіяна Шашкевича, неодноразово був в Україні і разом з однодумцями дійшов висновку, що пора передати Україні пріоритет у дослідженні життя і творчості М. Шашкевича, оскільки саме тут збереглися і джерела, і музеї, й архіви. Тому діяльність цієї інституції була припинена.
Теперішній читач знайде чимало цікавого у дослідженнях діаспорних пошуковців. Зокрема про попередників і сучасників Маркіяна Шашкевича, з яких зовсім мало нам знаним є о. Василь Подолинський, який 1848 р опублікував знамените “Слово Перестороги”, що стало справжнім маніфестом про Незалежну Україну і страшенно налякало тодішню польську владу — аж до того, що було повністю конфісковане, а автор зазнав переслідувань. При цій нагоді згадаймо, що знаменитий твір Миколи Міхновського “Самостійна Україна”, що ґрунтовно розробив політичну і філософськоправову платформу для Незалежної України, з’явився у Полтаві 1900 року. Гадаємо, не без впливу ідей В. Подолинського, що, знову ж, підтверджує єдність духовного простору всіх земель України, на той час розмежованих кількома імперіями.
Дізнаємось ми і про те, що Шашкевичів священичий рід простежується на глибину 300 років, що було йому даровано шляхетський привілей, мав він відповідний герб, писаний “на пергаменті” і вживав перед прізвищем аристократичний префікс “де”…
Справжня скарбниця для допитливих — самі “Читанки” Маркіяна Шашкевича, кожну розповідь з яких можна, не адаптуючи, вживати для науки і сучасним дітям. Слід відзначити цікавий підхід письменника, який кожне явище описує ніби “зверху”, без окремих деталей, а загалом вибудовує дуже детальний матеріальний та духовний світ “доброго чоловіка”. Для вихователів і педагогів — це невичерпна скарбниця знань і методичних навичок. Було б бажання тільки все це засвоїти і вміло передати дітям.
Окремо слід сказати про оформлення корпусу, яке здійснили Анна Загорська, Ольга Дем’яненко, Вероніка Зайцева. Усі три томи, ошатно сформовані в одному стилі, мають окремий зручний футляр, в якому можуть зберігатись як окрема бібліотечка Шашкевича, а також бути чудовим естетичним подарунком для справжніх шанувальників рідного слова. У кожному томі використано твори відомого художника, Шевченківського лауреата Василя Касіяна — аж так вдало, що здається, ніби він спеціально сам працював над оформленням фоліантів.
Важливо, що своє святительське благословення надав виданню отця Маркіяна Шашкевича Блаженніший глава УГКЦ Святослав, наведено тут і виступи митр. Андрея Шептицького, який брав активну участь у відзначенні 100літнього ювілею цього видатного письменникапросвітителя, виголосив своє пастирське слово і над його могилою на Личаківському цвинтарі, куди були перенесені тлінні останки з ініціативи львівської “Просвіти”.
Загалом слід відзначити, що корпус фоліантів про Шашкевича — плід колективної праці. Видання здійснене під егідою Всеукраїнської правозахисної організації “Меморіал” ім. Василя Стуса (Голова Степан Кубів), Видавничим домом “Українська мить” (президент Олександр Святоцький) та Видавничим Домом “Ін Юре” (директор Микола Стефанчук), світлини надані, крім того, Національною світлинотекою “Українська мить” (директор Юрій Баланюк). Що дуже важливо для таких видань — мовна стилістична й орфографічна охайність, за що можна відзначити видавців, які не допустили помилок, що впадали б у вічі. Ну і, звичайно, приємно акцентувати на читабельності цих книг, бо видавці не поскупились на шрифти, що роблять читання не тільки важливим, а й приємним.
Книги вийшли у серії “Скарбниця українських реліквій” і, сподіваємось, як і кожен скарб, здобудуть належну оцінку в нашого суспільства.
На фото: Ярема Гоян тримає реліквію — шкільний дзвінок Маркіяна Шашкевича.
