Про кордони, які оберігають правду

Тепер, коли на прикладі України вся Європа і весь світ побачили, якою важливою є тема інформаційної безпеки і протидії маніпуляціям і фейкам у телерадіопросторі, мовники й уряди європейських країн активізували діяльність у сфері протидії негативним явищам. Про це і відбулася розмова з начальником управління контролю та аналізу телерадіомовлення Національної ради України з питань радіомовлення і телебачення Романом КІФЛЮКОМ.
— Які найважливіші висновки Ви привезли з Вільнюса, де збиралися мовники з Європи, аби обговорити протидію російській пропаганді і фейковим новинам?
— Захід, який відбувся у Вільнюсі у середині грудня, мав назву “Роль суспільних мовників та медіарегуляторів стосовно фейкових новин та дезінформації”.
Словацька організація MEMO98 проводила моніторинг у 10 країнах Європи, а у Вільнюсі представила результати. Учасниками були медіаексперти з різних країн, а мене запросили як представника вітчизняного регулятора, оскільки моніторинг також було здійснено і в Україні. Оцінювали кількість фейкових, непідтверджених або викривлених інформацій в ефірі мовника та кількість і якість передач, які допомагають людям визначити, чи варто тій чи тій новині довіряти. За висновками МЕМО98, в країнах Східної Європи найвища довіра до суспільних мовників — у Чехії, Балтії, Словаччині, найбільше проблем — у Польщі, Угорщини і Білорусі. Приємно, що Українське Суспільне телебачення було названо як таке, на якому немає фейкових новин. Але і передач, які б допомагали глядачам орієнтуватися в інформаційному просторі і розбиратися, де правда, а де маніпуляція, також немає. І над цим треба працювати.
А наша організація, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, пишається тим, що причетна до становлення українського Суспільного мовлення. Бо ідея створення такого мовника існувала ще з 1997 року, перший законопроект щодо цього було зареєстровано 20 років тому. І лише три роки тому ідею вдалося перетворити на реальність. Звісно, у творенні Наглядової ради Суспільного брали участь партії, представлені у Парламенті, громадські організації, а Нацрада виступила як організатор і надала майданчик для виборів Наглядової ради.
— Ви вважаєте, що Суспільне телебачення може протистояти фейковим інформаціям в українському ефірі?
— Воно для того й створене, аби українці могли отримувати незаангажовану інформацію. А ще для того, аби створювати просвітницькі програми, культурологічні, аби вести суспільний діалог. Суспільному закидають, що у нього поки що невисокий рейтинг. Але не думаю, що цей канал повинен взагалі про це думати, а не про якість свого наповнення. Рейтинги — комерційний інструмент, їх вигадали для оцінювання привабливості для рекламодавців, а роль Суспільного в іншому. Краще б реклами там взагалі не було. Тим більш, що й система відстеження кількості глядачів недосконала — оскільки, наприклад, тих, хто дивиться канал по інтернету не відслідковують, а реальність така, що дедалі більше глядачів, особливо молодих, телепередачі дивиться не по телевізору, а в комп’ютерах і телефонах. Але потрібно остаточно визначитися, як на майбутнє будемо фінансувати цього мовника. Бо одні вважають, що кошти мають надходити з державного бюджету, який наповнюється усіма громадянами. Інші, і я схиляюся до їхньої думки, вважають, що це має бути якийсь невеликий внесок від телеглядачів. Я вважаю, що лише в такий спосіб суспільство може розраховувати на справді незалежного мовника. Бо фінансування через бюджет зберігає можливість збільшувати чи зменшувати фінансування залежно від “слухняності” Суспільного. У світі існують різні варіанти фінансування суспільного мовника, і всі вони мають свої переваги та недоліки. Вважаю, що найкращий варіант для України — збирати кошти на Суспільне як податок. Такий, як зараз є військовий. Але законодавці мають визначитися і ухвалити відповідний закон.
— Як оцінюєте готовність України протистояти неправдивій інформації? Яким чином діє у Нацраді система відстеження фальшивих новин і ворожої пропаганди?
— Наше управління у Нацраді якраз займається моніторингом інформаційного простору країни. Від початку агресії в Криму і на сході ми проаналізували наповнення іноземних телеканалів, які походили з Російської Федерації. У Переліку іноземних програм, які відповідають вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, їх було близько 90. За висновками наших моніторингів, які відслідковували фейкові й маніпулятивні передачі, частину з телеканалів було рекомендовано видалити з мереж кабельного телебачення. Найбільше таких програм за рішенням Національної ради вилучили з Переліку 2016 року — близько 50. Але хоч у мережах їх немає, але їх можуть дивитися, хто має “тарілки” чи знаходить їх в Інтернеті. Також до низки російських програм РНБО застосувала санкції щодо заборони на їх розповсюдження на всій території України — таких каналів є 24. Ці санкції забезпечують правоохоронні органи.
Також у Національній раді підготовлено великий звіт по захоплених частотах і майну теле і радіоканалів у Криму і у східному регіоні. Загалом ми відслідковуємо теле і радіопростір країни за 24 різними напрямками. За всіма цими напрямками ми щороку звітуємо. Результати моніторингів, перевірок, застосованих санкцій входять до щорічного звіту Національної ради, який передають на схвалення Президенту та Верховній Раді України. З усіма звітами Національної ради за останні 10 років можна ознайомитися на офіційному сайті. Нацрада взагалі є одним із лідерів із прозорості серед державних інституцій, і ми дбаємо про свою репутацію. Усі засідання Нацради, які відбуваються щочетверга, транслюються онлайн у мережі youtube.
Щодо застосування санкцій до вітчизняних каналів, то у нас діє чітка система, передбачена чинним законодавством: за перше порушення Нацрада виносить попередження ліцензіату (і це є дуже серйозний сигнал для нього); за друге — може застосувати штраф — від 5 до 25 % від суми ліцензійного збору — і це можуть бути величезні суми; за третє — звернення до суду про анулювання ліцензії. Ми за свободу слова, але не свободу фейків.
— Як у Нацраді оцінюють ситуацію у радіо і телепросторі після введення мовних квот? Чи мали місце в якомусь регіоні негативні наслідки для мовників?
— До ухвалення змін до Закону щодо мовних квот на радіо було багато суперечок із представниками індустрії, активістами, медіаекспертами, проте після року дії закону можемо стверджувати, що часом радіостанції навіть перебирають з українським контентом — для впевненості, бо за порушення квот існує пряма санкція — штраф.
Відбулася повна зміна критеріїв визначення українського контенту: раніше це могла бути мова, чи громадянство виконавця, чи звання — як от у Філіпа Кіркорова, який має звання Народного артиста України. Тепер залишився єдиний критерій — мова твору та мова ведення передач. Слід зазначити, що мовні квоти існують у багатьох країнах Європи, і це лише сприяє розвиткові вітчизняної музики.
Для телеканалів також ухвалено зміни до закону щодо виконання мовних квот, зокрема із жовтня 2017 року мають забезпечувати обов’язкову частку українськомовного контенту на загальнонаціональних телеканалах загальним обсягом 75%. Передачі, фільми й новини, виконані українською мовою, мають становити не менше ніж 75 % загальної тривалості передач і фільмів у кожному з проміжків часу між 7:00 і 18:00, а також між 18:00 і 22:00. Телерадіокомпанії місцевого мовлення повинні транслювати не менше від 60% ефіру українською мовою. За невиконання вимог телерадіокомпанія сплачує штраф у розмірі 5% від загальної суми ліцензійного збору.
— Чого очікуєте від ВРУ 2018 року? Які зміни до законодавства були б найкориснішими?
— Від Верховної Ради очікуємо найголовніший для нас документ: новий Закон “Про аудіовізуальні послуги”. Бо 2014 року війна показала, яке наше законодавство щодо теле і радіомовлення архаїчне. Кілька тижнів тому законопроект був зареєстрований у ВРУ, він стосується усього телерадіопростору країни, зокрема й ліцензування, контролю і моніторингу.
— Як громадянське суспільство може співпрацювати з Нацрадою? Чи можлива користь від такої взаємодії?
— Користь — безумовна. Нам і новий закон потрібен лише тому, що саморегуляція не працює. Ми намагалися співпрацювати з телерадіокомпаніями щодо добровільного обмеження в якихось напрямах, створити такий собі “Кодекс етики мовлення”, але поки що є результати лише по двох напрямках: про висвітлення сексуального насилля щодо дітей і про висвітлення тем дитячого суїциду. Здавалося б, це так зрозуміло: відповідальність за інформацію, яка може нашкодити суспільству, а тим більше дітям, але не всі мовники готові до обмежень, якщо вони можуть на цьому зробити гроші. Окрема тема — висвітлення військової агресії проти України, події у Криму і на Донбасі, де громадянська свідомість має бути на першому місці. Але все поступово змінюється в правильному напрямку, і в журналістиці особливо. Добре, що тепер діє закон, який розкриває кінцевого власника телерадіокомпаній, і люди можуть розуміти, чому позиція каналу саме така і як на неї впливає власник.
Ще один напрям співпраці з суспільством — інформація від громадських організацій та окремих телеглядачів про порушення. Звісно, ми маємо перевіряти таку інформацію, але відомо вже немало випадків, коли саме громадськість вказувала на порушення з боку теле і радіомовників. У нас спільна мета — безпека телерадіопростору країни, в якій живемо.

Спілкувалася
Ольга ЖМУДОВСЬКА

Від редакції — до наших читачів: у кожного — своя лінія фронту. На сході країни хлопці ризикують життям, захищаючи Україну, ми ж мусимо стати в обороні української мови, національної свідомості, ідентичності на територіях, які наші воїни закрили своїми грудьми. І дезертирство — недопустиме. Тому пропонуємо кожному внести свою часточку в очищення інформаційного простору України. Надсилайте нам засвідчені вами дані про факти порушення законодавства України щодо мовлення, які ви помічаєте у телерадіопросторі у тих регіонах, де мешкаєте. Разом систематизуємо таку інформацію і передамо фахівцям Нацради з питань радіомовлення і телебачення.
Умова — тексти мусять бути не більше сторінки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment