«Телескоп Габбла» у всесвіті «загублених слів»

Сергій ПАНЬКО,
членкореспондент Наукового товариства ім. Шевченка в США

Як стверджують науковці, у середній бінокль на зоряному небі можна побачити від ста до двохсот тисяч зірок. Приблизно таку ж кількість слів фіксують у розвинутих мовах “середні біноклі” популярних словників, таких як Вебстер, Лярус, Дуден, Лінде тощо. Найбільший дотепер академічний тлумачний словник української мови (СУМ11, 19701980) охоплює понад 134 тисячі слів, тоді як найновіший “Великий тлумачний словник сучасної української мови” (ВТС СУМ, видавництво “Перун”, 2009) фіксує їх близько двохсот п’ятдесяти тисяч. Тим часом пересічній людині важко повірити, що, подібно до числа зірок у Всесвіті, кількість слів у живій мові — величина нескінченна. І справді, нехай якийнебудь найбільший словник охоплює, скажімо, n слів. І при цьому в живій мові завжди знайдеться таке n+1 слово, яке до цього словника не потрапило!
Більш поважне тлумачення цієї істини цікавий читач одержить після знайомства з подарованою Бібліотеці НТША книжкою Дмитра Пилипчука*, яка є розгорнутою рецензією на недавно виданий перший том “Золотого двадцятикнижжя” — академічного тлумачного “Словника української мови” у 20ти томах (Київ, 2010). Аналізується зміст саме першого тому (А–Б, 2010. — 911 с.) і фрагментарно — другого (В–Відсріблитися. — 2012. — 975 с.), хоча за останні роки з’явилося ще кілька томів цієї праці (Том 3: Відставання–Ґуральня. — 2012. — 1119 с.; Том 4: Д—Ж. — 2013. — 1007 с.; Том 5: З—Зв’янути. — 2014. — 992 с.; Том 6: Згага—Кварта, 2015. — 992 с.).
Автор мегарецензії на цей лексикографічний мегапроект вважає, що сьогодні Україна спроможна видати електронний тлумачний словник української мови на мільйон слів, а отже, гостро полемізує з тими академічними науковцями, що схильні “прокрустувати” словникові параметри національної мови в якусь чверть мільйона слів і, таким чином, “законсервувати” колоніальне становище української мови.
Дмитро Пилипчук пропонує лексикографам понад вісім тисяч авторських ілюстрацій до п’яти з половиною тисяч слів і наявних, і не зафіксованих у першому томі “Золотого двадцятикнижжя”. Для ілюстрування використано твори багатьох десятків авторів — від Григорія Сковороди до Євгена Пашковського. Майже всі запропоновані ілюстрації вводяться у науковий обіг уперше. Значну частину проілюстрованих слів у реєстрі першого тому СУМ20 взагалі не представлено. Крім того, автор подає переліки багатьох тисяч інших слів, “загублених” у поважних українських словниках останнього сорокаріччя.
Письменникфілолог розгортає дискусію навколо повноти і якості українських тлумачних словників ХХ століття, які дозволили собі зігнорувати практично кожне друге слово, зафіксоване в раніших видатних лексиконах Бориса Грінченка та Агатангела Кримського, не заглибились у мову Івана Франка та інших класиків української літератури, проігнорували мову модерної української словесності й колосальні ресурси неологізмів і термінології.
Книжка Дмитра Пилипчука є безпрецедентною для слов’янського світу (та й світу загалом) спробою конструктивно зорієнтувати лексикографію на максимальний масштаб відображення в академічному тлумачнику лексичного складу національної мови. Не можна не завважити, що монографія Пилипчука є, по суті, величезною програмою роботи лексикографів над майбутніми проектами багатьох наступних десятиліть, а може, й цілого століття.
Як і належить науковій праці, рецензована книжка має індекси проілюстрованих слів і згаданих у ній двох тисяч імен.
Стараннями Бібліотеки НТША за допомогою Голови Бібліотечної комісії Товариства Юрія Добчанського десять примірників цієї книжки розіслано і прийнято на зберігання у фонди найавторитетніших бібліотек США. Що дуже важливо — книжку Д. Пилипчука оснащено резюме англійською мовою, крім того, на англійську перекладено і такий важливий елемент будьякого видання, як “Зміст”. Всі знаємо про випадки, коли такі переклади зроблено не дуже якісно, і це справляє поганий вплив на бібліофілів. Цим разом, здається, на переклад нарікати не можна, оскільки на останньому етапі підготовки видання до друку переклад прорецензували такі досвідчені американські україністи, як др Галина Гринь та др Любомир Гайда із Гарвардського університету, за що автор книжки і автор цієї інформації дуже їм удячні.
Книжку Д. Пилипчука нині вже можна знайти не лише у Бібліотеці Конгресу, НьюЙоркській публічній бібліотеці й найпрестижніших університетських книжницях США, а й також у всесвітньому каталозі WorldCat, у книгозбірнях Великобританії, Канади, Німеччини, Польщі, Франції. Сподіваємося, що увагу до неї проявлять і в інших країнах світу.

—————————
*Пилипчук Д. Болять мені загублені слова…: Мій додаток до першого тому Словника української мови у двадцяти томах. — Вид. 2е, доп. — Біла Церква: Білоцерківська книжкова фабрика, 2013. — 856 с.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment