Володимир ЗАВАЛЬНЮК: «Кожна вистава як перша і остання»

Едуард ОВЧАРЕНКО

Володимир Завальнюк — актор, режисер, організатор і художній керівник київського театру “Перетворення”. Поставив десятки вистав у театрах України та за кордоном. Нещодавно митцю виповнилося 55 років. Сьогодні пан Володимир — гість “СП”.
— З чого почалася історія Вашого театру?
— Ще з 1986 року створюю свої театри-студії. Проте більшість із них досить швидко припиняли своє існування. Я збирав людей, ми репетирували, в результаті чого народжувались чудові вистави, а потім кожен йшов своїм шляхом. Так створили кілька театрів-студій. Паралельно працював у державних театрах.
Початком створення свого театру вважаю 1992 рік, коли відбулася прем’єра вистави “Український вертеп”. Із цією постановкою об’їхав чимало країн, став лауреатом багатьох міжнародних фестивалів.
Це Галаганівський вертеп. Текст, що датується ХVІІІ століттям, я знайшов у тоді ще домашньому музеї Івана Гончара. Він дозволив переписати з журналу “Киевская старина” діалоги й музику. Все абсолютно автентичне. Структура вертепу ХVІІІ століття повністю збережена. Проте є деякі відмінності. У ХVІІІ столітті ляльки були статичними, ми ж, не порушуючи канону, змінили спосіб керування ними, що дало можливість актору “оживити” їх. Фонограму створили разом із хором Ігоря Іконника.
Створення театру, який існує зараз, почалося зі співпраці з Ганною Яремчук і Кирилом Булкіним. Перша наша вистава — “Ах, який я молодець” — модерна версія казки “Колобок”. Потім були “Саломея” О. Уайльда, “Жанна д’Арк. Дисконт?..” Ж. Ануя, “Гамлет”, “Приборкання норовливої” та “Король Лір” В. Шекспіра, “Великий льох” Т. Шевченка, “Кумедний випадок” К. Гольдоні, “Третя молитва” Я. Верещака, “Маленький принц” А. де Сент-Екзюпері, “Яго” (за трагедією “Отелло”) В. Шекспіра, “Малюнок на замерзлому вікні” В. Даниленка та багато інших.
— Робота над виставами “Жанна д’Арк. Дисконт…” та “Великий льох” тривала напередодні Революції гідності. Чи вплинула суспільно-політична ситуація в державі на ці постановки?
— Твори В. Шекспіра, К. Гольдоні, Жана Ануя, Тараса Шевченка анітрохи не менш актуальні, ніж у наших сучасників. Людська натура протягом віків не змінюється.
Виставу “Жанна д’Арк. Дисконт?..” створено 2012 року. Це було передчуття тих подій, які потім змінили нашу історію.
А вистава “Великий льох” — справжня містика. Ми її почали створювати 2013 року. Коли робота над виставою закінчилася, почалися криваві події. Вразила точність пророцтва: сила Духу і прагнення Волі стали тими цінностями, перед якими ворог безсилий.
На жаль, ставлення до української культури не змінилося. Якщо до 2014 року при владі були злочинці, і ми розуміли, з ким маємо справу, то тепер влада має цивілізованіший зовнішній вигляд, однак внутрішня сутність та сама. Проте процес триває, і я вірю у зміни на краще.
2016 року наш театр побував на двох великих фестивалях. Один з них — Всесвітній Шекспірівський фестиваль у Шанхаї, який проводив Міжнародний інститут театру, куди я возив дві вистави: “Короля Ліра” і “Гамлета”. Чимало теплих відгуків наша трупа почула від президента Світового інституту театру, акторів і режисерів з Індії, Нідерландів, Великобританії, інших країн.
— Серед Ваших постановок запам’ятовуються “Кумедний випадок” і “Памела”. Що це за вистави?
— П’єса “Кумедний випадок” — одна з найулюбленіших моїх речей. Тому що це Карло Гольдоні з його колосальним талантом. Вистава створена в стилі театру дель арте. І хоча це театр масок, але вони настільки точно виписані, об’ємні, впізнавальні, що виникає величезне бажання грати цю комедію.
У Київському драматичному театрі “Браво” поставив виставу “Дорога Памела, або Як прикінчити стареньку” за твором Джона Патріка. Спектакль уже багато років має незмінний успіх.
— Сьогодні Ваш театр активно співпрацює з Національним центром театрального мистецтва ім. Леся Курбаса.
— Час від часу ми тут грали свої вистави. А нещодавно долучилися до проекту, куратором якого є Ярослав Верещак. За цим проектом ми вже створили дві вистави — “Малюнок на замерзлому вікні” за новелою Володимира Даниленка і “Яго” за трагедією Вільяма Шекспіра “Отелло”. Третьою частиною цього проекту стане вистава за п’єсою Оксани Танюк, що має робочу назву “Вит­тя німої вовчиці”, яка присвячена духу Майдану.
“Малюнок на замерзлому вікні” — перша моновистава молодої актриси Олени Мотовилової. Кожен педагог знає, яке це щастя, коли учень відкривається, росте.
— Кого з акторів Вашого театру могли б виділити?
— Дмитро Шпак — зосереджений, креативний актор з цікавим внутрішнім світом. Кирило Булкін, Олена Мотовилова, Ольга Чорна-Повознюк. А з Ганною Яремчук ми знайомі більше 12 років, у неї феноменальний характер, воля, хороший азарт до роботи. А ще — великий талант.

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment