Крізь життя — з іскрою гончарського таланту

Жанна НЕВКРИТА,
інформаційна служба Національного музеюзаповідника українського гончарства
Фото Тараса ПОШИВАЙЛА
У Центрі розвитку духовної культури (с. Опішне) відбувся вернісаж робіт художникакераміста Розалії Чабаненко “Палітра любові”, який представив творчу спадщину мисткині.
Розалія Чабаненко народилася в Дніпропетровську, але її творчий талант розкрився саме в Опішному. За прикладом рідних, здобула технічну освіту, опанувала кілька робітничих та інженерних професій, однак бажання власної творчості непокірно бунтувало. Невдала спроба вступити на навчання до Ленінграда компенсувалася здобуттям вагомих художніх навичок у Харківському художньопромисловому інституті. Розалія Трохимівна разом із чоловіком переїхала в Опішне 1973 року. Добрі порадники — подружжя Гаврило та Явдоха Пошивайли, а також перші вчителі — гончарі Сергій Яценко, Іван Порохівник – посприяли розквіту самобутнього таланту гончарки.
Працюючи творчим майстром на заводі “Художній керамік”, мисткиня викладала малюнок в училищі художніх промислів — філії Решетилівського середнього професійнотехнічного училища № 28, що діяло на базі заводу, а також вела художню студію, де горнула до образотворчості обдаровану юнь. На початку 1990х років Розалія Трохимівна виїхала до села Сонячне (Сумщина).
Відтоді минуло понад 20 років… І ось майстриня завітала до Опішного на своє 80ліття: до колиски гончарського таланту її повернули… глиняні вироби.
На виставці представлені роботи майстрині з Національного музеюзаповідника українського гончарства, Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Національного музеюзаповідника Миколи Гоголя, Державної спеціалізованої художньої школиінтернату І—ІІІ ступенів “Колегіум мистецтв у Опішному” імені Василя Кричевського, а також із приватних збірок мешканців Опішного.
Кераміка Розалії Чабаненко стала своєрідним мистецьким феноменом. У руках майстрині народився неповторний світ гончарних форм і пластичних образів – героїв усної народної творчості й творів українських письменників, декоративної зооморфної скульптури, численних сюжетних композицій, серед яких найулюбленіша тема – Сорочинський ярмарок. Багата уява й особливе сприйняття навколишнього світу означили неповторну стильову манеру, яка через роки вирізняє її твори зпоміж інших.
Ювілей майстрині став нагодою для унікальної зустрічі, на яку багато років чекали її колеги й учні. Кожен спрагло шукав миті, аби поговорити з Розалією Трохимівною наодинці, нагадати про себе, розповісти про досягнуте й подякувати. Адже для багатьох ця людина стала не лише керівником художньої студії чи майстринею, що передала знання, а й мудрою порадницею, старшим товаришем — учителем життя.