Анатолій КАРП’ЮК,
м. Костопіль Рівненської обл.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Павло Тичина
“Пам’яті тридцяти” (1918 р.)
За радянської тоталітарної системи героїчний вчинок патріотів України багато років замовчували. І тільки на початку 40-х років уже минулого століття, коли на теренах України палали села і міста, зловісно гули гармати і вибухали смертоносні бомби (тривала німецько-радянська війна), костопільські патріоти-просвітяни (зокрема Григорій Рибак, Роман Данилевич, Серафим Бичківський) стали ініціаторами відзначення подвигів борців за незалежність України 1918 року. Ось що писала легальна газета “Костопільські вісті” 8 лютого 1942 р., яка виходила під час німецької окупації. Подаємо фрагменти статті “Костопіль — Крутянським Героям”: “Дня 1 лютого б. р.
(біжучого року, — прим. А. К.) в місцевій церкві панотцем Радивоником була відправлена панахида в українській мові, під час якої голова “Просвіти” панотець Васильців виголосив палку патріотичну промову, в якій, між іншим, зазначив, що нашим святим обов’язком є молитися за спокій душ героїв з-під Крут, які загинули за свій рідний край…
Голова міської управи др. С. Бичківський (педагог, — прим. А. К) відкрив академію вступним словом… Голова Комітету Зимової Допомоги п. Г. Рибак виголосив реферат, у якому докладно проаналізував виховне значення Крут для українського народу… По рефераті слідували виступи хору “Просвіти” під орудою п. Ю. Лащука, які чергувалися з декламаціями. Декламаторка Галина Гайденко…”.
У цьому ж числі газети вміщено поетичний твір молодого автора Герася Соколенка з-під Ізяслава (справжнє ім’я Герасим Шмигельський) під назвою “Україні”.
Герась Соколенко є також автором поеми “Балада про триста мечів”, написаної в липні 1941 року.
19 березня 1918 р. під час похорону юних героїв Крут тодішній Президент Української Народної Республіки професор Михайло Грушевський сказав, звертаючись до присутніх: “Стримайте свої сльози, які котяться; ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”.
В одному зі своїх творів письменниця Л. Старицька-Черняхівська сказала: “Для нас ця могила залишиться полум’ям віри, що дало нам незабутнє минуле. Це буде друга свята могила над Дніпром.
У хвилини одчаю, в хвилину занепаду, в хвилину знесилля будуть приходити до неї старі й малі, щоб відживитись тим святим вогнем ентузіазму, який палатиме тут і під камінним хрестом…”
Воістину так! Їхній подвиг безсмертний…
