Юрій ПЕРОГАНИЧ: «Інформаційні технології впливають і на просвіту, і на культуру»

Про інформаційні технології, освіту і культуру розмовляємо з Юрієм Пероганичем — генеральним директором Асоціації підприємств інформаційних технологій України.
— Уже десять років Ви є директором Асоціації підприємств інформаційних технологій України. Чи є зв’язок між інформаційними технологіями і просвітою, культурою?
— Члени нашої асоціації виробляють і постачають користувачам товари і послуги інформаційних технологій (ІТ). Комп’ютери, мережі, мобільні пристрої, інтернет бурхливо змінюють наше життя. Міняються і способи просвіти людей — якщо в XIX столітті це були переважно хати-читальні, бібліотеки, друковані книжки, журнали і газети, то з початку минулого століття до них додалися радіо, потім телебачення, а під кінець століття — інтернет, то в XXI столітті потужності процесорів, ємність машинної пам’яті, кількість і швидкість каналів зв’язку, покриття ними найвіддаленіших куточків країни, мініатюризація фото і відео­камер, мікрофонів і гучномовців, засобів геолокації, а також хмарні технології, технології обробки великих обсягів даних, штучний інтелект дозволяють впливати практично на всі аспекти нашого життя.
Асоціація є важливою і необхідною ланкою для взаємодії між бізнесом і державою у формуванні законів, які сприяють справедливій конкуренції задля наповнення ринку сучасними і доступними для людей ІТ-товарами. Для цього ми допомагаємо державі боротися з контрабандою і підробками, щоб громадяни були забезпечені широким вибором якісних товарів і гарантійним обслуговуванням.
А інформаційні технології мають безпосередній вплив і на просвіту, і на культуру. Джерелом інформації для формування світогляду, для ухвалення рішень дедалі частіше стає монітор комп’ютера чи екран планшета і смартфона. В електронний вид переходять газети, журнали і енциклопедії, а паперові версії уже стають “розкішшю для гурманів”.
— Ви заснували громадську організацію “Вікімедіа Україна”, були членом Комітету з розподілу мільйонів доларів, які жертвують Фондові Вікімедіа у Сан-Франциско читачі Вікіпедії, особисто створили понад три тисячі статей в українській Вікіпедії. Що надихає Вас розвивати цю онлайн-енциклопедію?
— Переконаний, що від якості й повноти національної Вікіпедії великою мірою залежить майбутнє нашої мови, нашої держави, українського народу.
Професор Володимир Білецький, засновник і шеф-редактор всеукраїнського журналу “Схід”, газет “Східний часопис” та “Козацький край”, співзасновник і голова Донецького відділення Наукового Товариства ім. Шевченка, обласного товариства української мови, якось сказав, що мас­штаб і якість кожного національного сектора Вікіпедії є мірилом потенціалу нації творити культурний продукт, а сукупність мовних розділів Вікіпедій є майданчиком змагань і репрезентацій світових культур, показником їхніх сучасних потенцій.
За показником розміру (кількість статей помножена на їхню середню довжину) українська Вікіпедія перебуває на 12 місці в світі, і це справді об’єктивний показник нашого культурно-освітнього потенціалу в світі.
Хочу закликати читачів “Слова Просвіти” — принаймні спробуйте внести хоч кілька правок щомісяця. Це найкращий спосіб віддячити Вікіпедії і її редакторам. І неважливо, чи Ви будете створювати нові статті, чи поліпшувати ті, що вже є. Кожна ваша навіть найменша правочка вікіпедійної статті залишиться на віки. Кожна правка зберігається окремо і може бути переглянута в історії редагувань, а за потреби відновлена. Ніщо, внесене до Вікіпедії, не може бути знищене назавжди.
— Торкнімося особистого жит­тя. Ваша дружина — поетеса, прозаїк, драматург і перекладач, журналіст і фахівець з піару Тетяна Череп-Пероганич.
— Попри різницю в темпераменті (я сангвінік, а Таня холерик), у нас багато спільного. Нас ріднить Чернігівщина (моя мама з Носівського району, Таня народилася в Бобровицькому), ми виросли в сім’ях сільських учителів, у дитинстві читали багато книжок. Я стараюся підтримувати Таню в її літературній творчості, вона терпить мою відданість Вікіпедії та іншим проектам із поширення знань. Разом виховуємо п’ятирічного сина Богданчика.
— Розкажіть про мистецький портал “Жінка-УКРАЇНКА”.
— Веб-портал http://ukrainka.org.ua ми з дружиною (її ідеї, моє конструювання) створили 2013 року для популяризації українських митців і української літератури і мистецтва. 2016 року за створення порталу нас нагородили Міжнародною літературно-мистецькою премією імені Пантелеймона Куліша.
Основним на порталі є розділ “Українки”, в якому розміщено надіслані “героїнями” й схвалені редколегією порталу їхні біографії, роздуми на тему “Слово про Україну” та зразки творчості, а також, за бажанням, роздуми про наболіле для рубрики “Думки вголос”, цікаві історії з життя, світлини для фотоальбому та рецепти їхніх улюб­лених страв.
Розділ “Гості порталу” присвячений творчості чоловіків, у цьому розділі публікуються біографії та зразки творчості митців.
Важливою частиною порталу є стрічка мистецьких новин.
Портал виступав інформаційним партнером музично-поетичних заходів, на його сторінках відбувалися творчі марафони. За організаційної та інформаційної підтримки порталу проводилися творчі вечори митців у Національній спілці письменників України, Київському міському будинку учителя, Домі освіти та культури “Майстер-клас”; на Київщині, Львівщині, Хмельниччині, Чернігівщині та Сумщині.
2014—2015 року ми організували літературний конкурс “Жінка в історії”. На конкурс приймалися нариси про жінок-українок, які своїми добрими справами в галузі української культури, літератури, освіти, народного мистецтва, залишили слід у житті суспільства.
Літературний конкурс імені Григорія та Ганни Панченків портал “Бентежить душу батьківська земля” на найкращий поетичний твір організував і оголосив у грудні 2014-го. Засновник конкурсу — громадський діяч Володимир Панченко.
2014 р. Державний історико-культурний заповідник “Самчики”, Старокостянтинівське районне радіомовлення і веб-портал “Жінка-УКРАЇНКА” започаткували на території Палацово-паркового ансамблю “Самчики” щорічний мистецький фестиваль “Імпреза по-самчиківськи”. Серед подій фестивалю — святкування Трійці, козацькі звитяги, гра на бандурі, українські пісні, авторський спів та поезія, вистріли з козацької гармати, частування та чаювання учасників заходу, зустріч із творчими особистостями.
— Над чим працюєте зараз, що плануєте?
— Асоціація підприємств інформаційних технологій України брала активну участь у створенні коаліції бізнес-асоціацій “За детінізацію економіки”, а зараз долучилася до створення Української ради бізнесу, в яку входить 64 бізнес-асоціації (в їхньому складі близько 27 тис. підприємств з понад 20 галузей економіки). Переконаний, що ця рада стане потужним голосом суспільно відповідального бізнесу у відносинах із державою і суспільством.
У вільний від роботи час пишу статті до Вікіпедії і залучаю до неї нових редакторів, домовляюся з авторами творів про їх поширення на умовах вільних ліцензій. Разом із дружиною регулярно наповнюємо інформацією портал “Жінка-УКРАЇНКА”.
Торік започаткував Вікі-енциклопедію громадянського суспільства. Мета її створення — зміцнення “третього сектору”, координація зусиль громадських об’єднань і їхніх діячів. Передумовою створення стало те, що наразі в українській Вікіпедії присутні статті лише про близько 600 українських громадських об’єднань і лише близько 1800 громадських діячів. Це пов’язане насамперед з високими критеріями для “потрапляння” до Вікіпедії. Водночас в Україні існує понад 10 000 дієвих громадських об’єднань і не менше 100 000 громадських активістів. Проект покликаний створити, за прикладом Вікіпедії, потужну он-лайн енциклопедію громадянського суспільства, яку може редагувати кожен. Станом на січень 2018 р. прототип такої енциклопедії, що вже містить понад 400 статей, опублікований за адресою http://uk.prostir.wikia.com
— Пане Юрію, спектр Ваших інтересів і компетентності надзвичайно широкий — це і викорінення корупції при імпорті товарів інформаційних технологій, і розвиток спільноти редакторів української Вікіпедії, і підтримка та просування талановитих творчих жінок, і розвиток громадянського суспільства в Україні загалом. Як у Вас на все вистачає часу?
— Відповім притчею: Бог поділив між людьми час дуже справедливо, він кожному дав його порівну — по 24 години на добу.
А ще додам жартівливий вислів свого покійного керівника, міністра транспорту і зв’язку Геор­­­гія Кірпи: “Якщо хочеш, щоб у добі було не 24, а 25 годин — вставай на годину раніше”.

Власкор.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment