Небо падає. Спроба жити опісля

Ольга ЖМУДОВСЬКА
Показ документального фільму режисера Володимира Тихого і творча зустріч з ним і одним зі спікерів фільму Станіславом Грещишиним відбулися 2 лютого у київському Будинку кіно. “Небо падає. Три місяці з життя Устима Голоднюка” — така назва цієї стрічки, візуалізованої сторінки сучасної історії України.
Головний герой Устим Голод­нюк — юнак у блакитній касці миротворця, який загинув на вул. Інститутській 20 лютого 2014 року. Він лише кілька разів з’являється на екрані — вперше на кадрах із Майдану Незалежності, де 30 листопада 2013 р. силовики влаштували побиття студентів. Режисер Володимир Тихий зізнав­ся: “Я добре знаю батька Устима, розумію, як йому болить загибель сина, і тому для мене було дуже важливо, аби у нас не було надмірності, нещирості, а лише правдиве усвідомлення значущості й величі тих подій. А ще — нашого почуття провини, бо, звісно, ми не могли нічого змінити і врятувати хлопців, але це і жахливо”.
Українці вміють шанобливо ставитися до героїв. Лицарі сивої давнини, Київської Русі, про яких знаємо з легенд і літописних книг, козаки Запорізької Січі, герої останньої страшної війни — ІІ Світової, як і герої маловідомої ще нам війни українських патріотів проти радянської окупації — усі вони величними постатями карбуються у народній свідомості. Але ті, кого ми втратили у лютому 2014 року, — інші. Бо ми, сучасники, ще пам’ятаємо, якими беззахисно-щирими були усмішки цих людей, якими теплими були їхні долоні, вони зовсім нещодавно були такими ж, як ми…
Цей фільм — неймовірно талановитий і майстерний, бо не лише розповідає за допомогою не просто документальних, а часто випадкових відеокадрів теле­операторів Ярослава Пілунського, Юрія Грузінова, Сергія Стефана, примушує пережити ті події, побачити їх очима юного покоління, зрозуміти мотиви їхніх вчинків. “Фільм триває 55 хвилин, хоч спочатку ми планували зробити його на 15—20 хвилин, — сказав Володимир Тихий. — Але тема така, що бути лаконічними неможливо, хоч ми й так використали дуже малу частину матеріалу”. Режисер вважає, що переконливість фільму значною мірою залежить саме від того, що оператори користувалися правилом — ніколи не вимикати камеру, документуючи подію, — завдяки чому відеоряд містить багато несподіваних і дуже важливих деталей.
Фільм “Небо падає. Три місяці з життя Устима Голоднюка” — один із серії фільмів об’єднання “Вавилон-13”, присвячених Майдану, подіям кінця 2013—початку 2014 років. “Коли монтували стрічку, зверталися до телеканалів, які тоді робили репортажі з Майдану, — поділився також режисер. — Допомогти нам зміг лише “5 канал”, який дозволив взяти усе, що в них було. Інші канали або вже утилізували ті сюжети, або не захотіли нам показувати”.
За серію документальних фільмів, присвячену подіям Майдану, кінорежисера телеоб’єднання “Вавилон-13” Володимира Тихого цьогоріч висунуто на здобуття Шевченківської премії. “Але це не особисто моя заслуга, — підкреслив режисер. — Це праця всієї нашої творчої групи, яка створила стрічки. Неможливо не відзначити роль телеоператорів, які не лише знімали, а були учасниками подій, разом з усіма наражались на небезпеку. Я поважаю їхню професійну потребу бути всередині події. Вже пізніше, навесні 2014 р.,
наші оператори Ярослав Пілунський і Юрій Грузінов, намагаючись задокументувати на відео те, що відбувалося в Криму, коли його захоплювали “зелені чоловічки”, були викрадені і лише дивом їм вдалося звільнитися”.
Саме завдяки професіоналізму всіх причетних до створення фільму, стрічка видається серйозною спробою побачити внутрішній світ покоління 18—20-річних, молоді, яка почала гартуватися на Майдані, передати їхнє прагнення європейських цінностей, пояснити причини їхнього бунту і спротиву системі, побудованій на зогнилих радянських і азійсько-корупційних цінностях.