Орбіта життя і безсмертя астронавта Каденюка

Юрій ЩЕРБАК,
Надзвичайний і Повноважний посол в США в 1994—1998 рр.

Раптова, передчасна, — а значить, трагічна — смерть Леоніда Каденюка тяжким болем озвалася в моїй душі. Я знав і глибоко шанував цю скромну людину, справжнього українця й високо­кваліфікованого космічного спеціаліста-астронавта, дослідника, пілота.
Ми познайомилися у найвищий зоряний час життя Леоніда Каденюка — 18 листопада 1997 року, за день до запуску космічного човника “Колумбія” (місія STS-87) з мису Канаверал. Того теплого осіннього дня український астронавт разом з іншими членами екіпажу (чотири американці, японець і українець) перебував у суворому карантині під пильним наглядом спеціалістів НАСА. Побачити астронавтів було неможливо — американці відмовляли всім офіційним особам.
Але сталося диво: головний лікар місії, наділений диктаторськими повноваженнями, почувши, що я — лікар, дружньо поплескав мене по плечу і сказав “ОК! Go ahead!” — дозволивши зазирнути в “святая святих” — приміщення для астронавтів. Мабуть, ніколи в житті я не пишався так лікарським дипломом Київського медичного інституту, як тоді…
Я застав астронавтів у спеціальній кімнаті, де співробітники НАСА допомагали приміряти помаранчеві космічні комбінезони. Запам’ятав, як невисока на зріст жінка-астронавт індійського походження Калпана Чавла розгублено стояла у завеликому для неї комбінезоні, а навколо двоє зосереджених чоловіків у білих халатах намагалися підігнати цю уніформу під її фігуру. На офіційних фотографіях Чавла усміхається поряд з чорнявим Каденюком, а я згадую, як у лютому 2003 року при швидкості 20 тисяч кілометрів на годину сталася катастрофа того ж шатла “Колумбія”, на якому літали Каденюк і Чавла, — під час якої загинула смаглява красуня Чавла і ще шестеро астронавтів. Каденюк розповідав мені, як важко він пережив повідомлення про смерть колег…
Але все це сталося згодом, і привид смерті ще не висів над членами екіпажу STS-87. З Каденюком познайомив мене командир шатла Кейвін Крегел. Український астронавт виявився стрункою, виспортованою людиною з ледь помітною усмішкою і уважним поглядом темних очей. Рухи його були ощадливі, а слова — виважені. Помаранчевого кольору комбінезон з українськими та американськими нашивками добре пасував йому. Фото астронавта Каденюка, зроблене напередодні лету, широковідоме в Україні й обійшло весь світ.
Увечері того ж дня я вдруге приїхав до Каденюка, супроводжуючи Президента Л. Кучму, — йому також зробили виняток на знак поваги до космічних заслуг.
Леонід Костянтинович детально розповів нам про біологічні експерименти, підготовані разом з науковцями київського Інституту ботаніки. Він збирався провести ці досліди в космосі.
Слухаючи його пояснення (ми оглядали лабораторію та унікальне обладнання) й чіткі відповіді, я подумав, що Л. Каденюк — надзвичайно надійна людина й Україні пощастило мати такого вдумливого дослідника-астронавта.
Через два тижні після могутнього старту “Колумбії” в космос (запам’ятався гуркіт землі, наче під час землетрусу) ми з представником космічного агентства України Е. Кузнецовим зустрічали шатл біля посадкової смуги космодрому імені Дж. Кеннеді у Флориді.
Здійснивши 251 оберт навколо Землі, 105-тонний апарат “Колумбія” виринув з грудневих хмар і легко сів на смугу, викинувши гальмівні парашути. Через півгодини Леонід Каденюк потрапив до наших обіймів.
Тепер він не здавався стриманим, що відрізняло його від розкутих, веселих американських колег: це була абсолютно щаслива, хоч і втомлена, людина, яка виконала найважливішу місію свого життя; здавалося, що він приніс з космосу почуття невагомості, повної свободи й впевненості у своїх силах, у спроможності України швидко стати врівень з високорозвинутими космічними державами світу.
Ми всі були тоді оптимістами, не знаючи, які мародери й мерзотники правлять бал в Україні, які міжнародні злочинці з півночі вже мріють про війну й розподіл нашої держави.
Я неодноразово зустрічався з Леонідом Костянтиновичем під час різних офіційних і неофіційних заходів і презентацій. Мені здавалося, що в очах його можна було побачити сум, хоча на словах все залишалося ОК.
Україна втратила чесну, мудру, порядну людину, можливо, недооцінену за життя.
…На стіні мого кабінету висить безцінний дар — картина-колаж, подарована мені екіпажем “Колумбії”: підписи всіх астронавтів з теплою присвятою і синьо-жовтий прапор України, що побував на борту корабля в космосі.
Поряд із прапором — усміхнений, щасливий, живий астронавт Каденюк.
Вічно живий.
Царство йому космічне.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment