Шевченківської премії ця людина заслуговує!

Марія ТКАЧІВСЬКА,
член НСПУ, доцент, м. Івано-Франківськ
Слоньовська О. Упольоване покоління: роман у 2-х книгах. — Київ: Видавництво “Український пріоритет”, 2017. — 752 с.
Очевидним є той незапереч­ний факт, що українське красне письменство останніми роками набирає не лише кількісних, а й якісно потужних ознак та досягає рівноправності з іншими європейськими літературами, орієнтуючись при цьому на логічне осмислення того, що діялося й діється з українським народом упродовж його історії. Відрадно, що така література у нас є!
У цьому контексті хочу зупинитися на книжкі, яка нещодавно потрапила мені до рук, — романі-дилогії Ольги Слоньовської “Упольоване покоління”. Текст надзвичайно жвавий, гарна, соковита, яскрава мова, художня істина потужна, проблематика актуальна. Так зримо й панорамно охопити досить великий період українського під’яремного “СРСРищного” (В. Винниченко) життя, ввести у твір представників різних соціальних груп, продемонструвати колоритні й правдиві фігури вдається далеко не кожному митцеві. Поетика назви — унікальна. Як романний урбаністичний жанр, цей твір скрупульозно продуманий у всіх композиційно-сюжетних і пообразних особливостях. Екскурси в минуле не затінюють часопростору, в якому відбувається основ­на дія. Авторка вдягає “Я”-маску, й читачі сприймають Ольдзю Понятовську як очевидця, а для себе особисто — сталкера в минулу епоху. Персонажів у романі багато, але серед них жодного зайвого й належно не виписаного, причому аж ніяк не відчувається “зведення порахунків” чи “глуму” автора над найбільш дражливими дійовими особами, як це мало б місце, якщо твір виявився б автобіографічним. Нема ідеалізації основної героїні, але є виразна типовість поведінки порядної людини в складних життєвих обставинах. Україна для Ольги Понятовської, як і для багатьох інших унікально вдалих персонажів (батька й бабусі героїні, університетської прибиральниці Ганни Станіславівни, сільського дивака Богдася Дзьобнутого, студента, який гине під час Революції гідності, — Ромка Гурака), — не пустопорожній звук. Якщо випаде нагода, всі ці психотипи без жодного артистизму й дешевого пафосу покладуть свої життя за долю українського народу.
Художній домисел у романі щільно переплетений із реальними подіями. Ті, хто з оточення Ольги Слоньовської впізнаватиме окремих персонажів за їхніми не зміненими авторкою іменами, може вважати роман документальним, але насправді такі тонкощі — елементи своєрідної містифікації, а водночас авторська шана тим, хто не скотився до грані, за якою людей купують і продають або й вони самі добровільно продаються.
Роман “Упольоване покоління” Ольги Слоньовської — великий успіх, але він не єдиний у творчості письменниці. Чудові поетичні збірки “Соната для коханого”, “Джоконда”, “Силуети яблунь і коханих”, “Пектораль”, “Зимове яблуко”, роман “Дівчинка на кулі”, який отримав Гран-прі в Міжнародному конкурсі романів та кіносценаріїв “Коронація слова”, десятки посібників для вчителів і чинних підручників з української літератури для середніх і старших класів, які видавалися багатотисячними накладами, за якими вчилися упродовж останніх десяти років і нині вчаться українські школярі.
Шевченківська премія — висока нагорода, і її слід присуджувати авторам, які впродовж багатьох років підтверджували свій талант. У випадку Ольги Слоньовської йдеться про набутки, які можна гордо демонструвати і пишатися ними, подаючи твір на присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Варто при житті шанувати і поціновувати високими нагородами таких талановитих трудівників і свідомих українців, як Ольга Слоньовська. Шевченківської премії ця людина давно заслуговує.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment