Василь Сліпак — міф i реальність

Наталя ГУМНИЦЬКА,
Львів
Загибель Василя Сліпака від кулі снайпера на сході України потрясла громадськість всередині країни та далеко за її межами, насамперед у Парижі. Чому така безмежна скорбота, аж до протесту та обурення? Мабуть, тому, що Василь мав унікальний голос, який рідко зустрічається в артистичному світі. Голос поєднаний із неабияким акторським талантом, харизмою, сценічною фактурою. І це ще не все: він був справжній Лицар, аристократ духа, людина великого серця, високої любові до мистецтва, родини й до рідної землі.
Успішна майже 20-літня кар’єра в Паризькій Гранд Опера не затьмарила реальності. У глибині душі він залишився тим же сердечним, чистим, закоханим у рідну українську пісню хлопчиком зі знаменитого хору хлопчиків “Дударик”, яку створив незабутній Микола Кацал. Навчання у Львівській консерваторії, зустріч із чудовими педагогами (Марія Байко, Стефанія Павлишин, Івaн Юзюк) лише поглибили його тонке відчуття рідної музичної культури. Невипадковою була зустріч молодого композитора Олександра Козаренка зі студентом консерваторії Василем Сліпаком. Твір Козаренка “П’єро мертвопетлює” на слова Семенка у блискучому виконанні Василя Сліпака став відкриттям молодого таланту, який вразив усіх чудовим неповторним контртенором. Можливо, цей образ П’єро, що мертвопетлює, залишив глибокий слід у душі юнака і вплинув на його подальшу долю, як і образ Мефістофеля зі знаменитого “Фауста” Шарля Гуно, який став улюб­леною його арією. Шляхетний порив цього володаря рідкісної сили і краси бас-баритона запалити своїм прикладом серця багатьох українців для боротьби з підступним агресором, справді нагадує легенду-вигадку італійця Джанні Родарі, який у казковому оповіданні “Джельсоміно в країні брехунів” розповів про хлопчика, що своїм неповторним голосом врятував країну від негідників. Саме ця дивовижна паралель героя казки Джанні Родарі з героїчним подвигом Василя Сліпака є прекрасною знахідкою документального фільму “МІФ” про Василя Сліпака, допрем’єрна презентація якого нещодавно відбулася у кінотеатрі “Планета Кіно” у Львові. Анімацію до фільму створив наш відомий карикатурист Юрій Журавель. Перед переповненою залою кінотеатру виступили творці цієї непересічної стрічки: режисери Леонід Кантер і Іван Ясній, карикатурист Юрій Журавель. Вони поділилися своїми труднощами і пригодами під час підготовки стрічки, які були пов’язані зі стислим терміном — усього півроку. Підкреслили, що фільм присвятили Василю Сліпаку й усім, хто боронить землю України. Пояснили, що назву фільму “МІФ” підказав сам Василь Сліпак, оскільки його псевдо було “МІФ”. Після перегляду фільму зала, стоячи, оплесками вітала творців фільму і деяких героїв, які зіграли свої ролі. Зокрема тендітна доброволець Галинка “Перлинка” Клемпоуз, яка сказала, що вони воюють за нову Україну. Люди до сліз були зворушені документальними кадрами, співом живого Василя Сліпака, споминами про нього його вчителів і колег із Львівської консерваторії та Паризької Гранд Опера, його побратимами на неоголошеній війні на Сході України.
У фільмі талановито переплелося багато жанрів, зокрема концертний, документальний, мультиплікаційний, розповідний, героїчний, романтичний. А поза тим, врізалося в душу вкрай глибоке і розпачливе запитання одного з побратимів Василя під псевдо “Гиря”: “Чому він? Хто дозволив йому йти під кулі? Чому не зупинили? Це ж не його справа!” Про цю непоправну втрату для української й світової культури з розпачем у фільмі говорить й Олександр Козаренко. Вражаюча сцена загибелі Василя Сліпака, відчайдушне намагання побратимів оживити його. І здивування від його ледве чутних слів: “Розплинуся в тобі я і вічно житиму”. Дивовижно чесне відкриття істинної сутності Людини з її останнім подихом! Безперечно, Василь Сліпак — реальна постать із плоті й духу. Але водночас для звичайної людини його подвиг належить до сфери легенди, сфери міфу. Тільки міфу не фізичної сили, а духовної. Власне, у цій високій духовній планці, яку продемонстрував нам Василь Сліпак, і полягає його міф, його легенда, до якої маємо прагнути. А останні слова переконують — він подарував нам свою легенду-міф свідомо для нашого духовного зростання. Тож будьмо гідні цього жертовного подвигу Василя Сліпака! І одним із відчутних кроків до сприйняття життя-легенди Василя Сліпака є документальний фільм “МІФ”, враження від якого підсилює талановита музика Євгена Гальперіна, Романа Григоріва, Іллі Разумейка, Едуарда Приступи. Щасливої дороги фільму та подяка всім організаторам і жертводавцям, а особливо братові Василя Сліпака, Орестові, за його турботу про пам’ять свого легендарного брата.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment