26.02.2018 – Слово Просвіти

«Доборолась Україна до самого краю…»

26.02.2018 slovo

Наталя ГУМНИЦЬКА, Львів Саме ці слова, написані нашим генієм з глибини зболеного серця понад 160 років тому, виринають у сотень тисяч українців, які не можуть змиритися зі ставленням нашої постмайданної влади до української, “начебто” державної мови згідно з найвищим законом держави — Конституцією України. Останньою краплею терпіння стало мовчання гаранта Конституції України Петра Порошенка на численні звернення українських громадських організацій, патріархів нашої культури, окремих Героїв України (зокрема, Ади Роговцевої) і, нарешті, попередників сьогоднішнього президента — Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка — оголосити 2018 рік “Роком утвердження державної мови”. Мабуть,…

Герої і жертви

26.02.2018 slovo

Галина ПАГУТЯК, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Після 18 лютого 2014 року українці вже ніколи не зможуть жити так, як раніше. Як і американці після 11 вересня. Оті всі страхи, що ми знову станемо такими, як до того — наївними, довірливими, — безпідставні. Шалений наступ контрреволюції, самобичування, колотнечі між колишніми союзниками — свідчать про те, що ми змінюємось. І що вже навіть не попіл Клааса стукає нам у серце, а все тіло суспільства, тобто свідомої його частини, — відкрита рана. У когось вона кровоточить, у когось гниє, інфікована…

Майдан наших надій і сподівань

26.02.2018 slovo

Леонід ФРОСЕВИЧ Мільйони співвітчизників вийшли на вулиці та площі, щоб сказати: ми — не бидло, ми хочемо жити так, як у цивілізованому світі, ми проти російського феодального ярма. За це віддали життя кращі сини та доньки нашого народу. І ми стаємо на коліна перед Небесною Сотнею, низько схиляємо голови перед тими, кого скалічила банда. Боляче, що заможне, квітуче життя в Україні так і не настало (хоч і прогнали Януковича, хоч і безвіз діє), що у країні неспокій, що на фронті гинуть наші воїни. (А скільки вже полягло нашого цвіту на…

Рідна мова під опікою держави: світовий досвід

26.02.2018 slovo

Іван ЮЩУК, професор Київського міжнародного університету Мова — не тільки утилітарний засіб спілкування. Мова об’єднує людей у націю і тим помножує інтелект і могутність усієї нації загалом і кожної людини зокрема. Національна мова — таке ж неоціненне багатство суспільства, як і його економіка. Не випадково ж колонізатори й окупанти не тільки підпорядковують собі економіку аборигенів, а й нищать їхню природну мову й культуру. Тому уряди в усьому світі, якщо вони розумні й патріотичні, дбають про культуру й мову свого народу. По культурі й мові пізнають народ. Ще в Середньовіччі, 1539…

Дорога на Трубіж

26.02.2018 slovo

Ірина ОЛІЙНИК, кандидат філологічних наук Останнім часом, особливо у зв’язку з омріяним “безвізом”, в українців є можливість безперешкодно подорожувати світом. Ми дуже вільно пересуваємося Прагою, Краковом, Мюнхеном і Парижем. Проте в кожному з цих знакових міст ми наполегливо шукаємо українські сліди. Особливо, зважаючи на те, що завдяки совєтам видатні українці змушені були вирушати в світи. Це теж можна підтвердити рядком Малковича “…наше військо в землі і в світах”, а от далі хочеться заперечити песимістичне “…і ніяка тривога синівська не збере його знову під стяг”. Оскільки, попри моє дуже обережне ставлення…

Безсмерна Ольга Басараб

26.02.2018 slovo

І. БАНДУРКА, с. Яблунів Гусятинського району Тернопільської обл. Ім’я українки, громадської та політичної діячки Ольги Басараб стало символом непокори колонізаторам, мужності й героїзму українського народу в його національно-визвольному русі. Ольга Басараб народилася 1 вересня 1889 року у с. Підгороддя теперішнього Рогатинського району ІваноФранківської області у сім’ї священика Михайла Левицького. Її мати Савина (Стрільбицька) народила ще дівчинку Іванну та сина Северина, що згодом став громадським і пластовим діячем. О. Басараб отримала освіту в пансіонаті для дівчат у Сілезії (Вайсвассер), ліцеї Українського інституту для дівчат у Польщі (Перемишль, 1902—1909) та на однорічних…

Тетяна СОСНОВСЬКА: «Доводиться боротись, хоч я прийшла просто працювати»

26.02.2018 slovo

Відвідувачі Національного музею історії України, які побували там в останні два-три роки, відзначають, що екскурсантів стало помітно більше — а серед них значна кількість юні і дітей. Людина, яка наважилася змінити уявлення українців про музеї, — Тетяна Вікторівна Сосновська, працівник культури та радіожурналістка, генеральний директор Національного музею історії України, заслужений працівник культури України. Та нині у неї — непрості часи, бо стала заручницею подій, які не від неї залежать: протест киян проти повільного вкорінення поруч з НМІУ, на території давньої Десятинної церкви, чи то каплиці православної церкви Московського патріархату, чи…

Володимир ЗАГОРІЙ: «Наш лейтмотив — українська солідарність і патріотизм»

26.02.2018 slovo

Добре пам’ятаю, як майже 20 років тому Петро Яцик на зборах Ліги українських меценатів (я тоді була її прессекретарем) оприлюднив ідею масштабного конкурсу з української мови. У його уявленні це мало бути щось на кшталт олімпійських ігор, але саме з української мови. Яцик сказав, що дає під цей проект великі кошти, які стануть преміальним фондом конкурсу. На думку мецената, такий захід сприятиме піднесенню соціального престижу української мови, яка й у незалежній Україні дефакто не набула того статусу, який належить саме державній мові у своїй країні. Виконавчий директор Освітньої фундації Петра…

Не творімо зловісну мару

26.02.2018 slovo

Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету ім. І. Франка Після конкурсу “Голос. Діти”, який завершився 17 грудня 2017 р., з 28 січня 2018 р. на телеканалі “1+1” триває восьмий сезон “Голосу країни”. Із 24 пісень, що прозвучали 28 січня і 4 лютого, лише 7 українськомовних. У газетних і журнальних публікаціях, Фейсбуці вже писав, що у програмах “Голос. Діти” і “Голос країни” українськомовна пісня — явище рідкісне. Але ті, кого це стосується, хто мав би виправляти ситуацію — наполегливо пропагувати українськомовну пісню, культуру, наче поглухли і поніміли:…

Полтавщина у 1905—1916 роках: перші спроби легалізуватися, заснування і діяльність Українського клубу

26.02.2018 slovo

2018 рік для просвітян Полтавщини позначений двома знаковими датами. Це 150-річчя з часу заснування товариства “Просвіта” і 100-річчя організаційного оформлення Полтавської обласної структури “Просвіти”. У квітні 1917 року відбулися установчі збори Полтавської міської “Просвіти”. У добу Української Центральної Ради осередки “Просвіти” запрацювали по всій Полтавщині. А перший губернський з’їзд “Просвіт” відбувся сто років тому — у травні 1918-го. З нагоди цих поважних дат полтавські просвітяни розпочали публікацію історико-краєзнавчих матеріалів. Полтавське губернське присутствіє: “Відкриття “Просвіти” загрожує громадському спокою” Упродовж століть Російська імперія заперечувала існування окремого українського народу, нищила українську мову, культуру.…