Із чаші поезії

Микола МАЧКІВСЬКИЙ,
письменник, літературознавець, лауреат міських, обласних, все­українських і міжнародних премій

Ніна Шмурікова-Гаврилюк, хмельничанка, відома українська дитяча поетеса, написала драматичну поему для юнацтва та дорослих “Лорілея”. Що змусило авторку взятися за перо, аби оспівати світ містики, оточити себе казковими персонажами, які живуть вічно, але для смертної людини невидимі й недоступні?
Здогадка підказує, що 145-річчя від дня народження Лесі Українки, яке відзначали 2016-го, підштовхнув авторку “Лорілеї” перечитати ще раз нею створене. А читати Лесю Українку — значить заново пережити всі ті колізії й ситуації, в котрих діють герої її віршів, поем, драм. “Лісова пісня” — саме в ній відбито довколишню красу і світ містики, тільки не той мертвотний і жахливий, а добрий і прихильний до щирої людини. З цієї відправної точки і почала пані Ніна своє сходження до храму позаобрійного, де мешкають дивовижні істоти, пов’язані невидимими нитями з живими людьми.
У драматичній поемі Лесі Українки, як можна припустити, події розгортаються на берегах волинського озера Нечимне, а пані Ніна знайшла свою героїню Лорілею на берегах ріки Рейн.
Добра, жагуча в коханні міфічна Мавка і її обранець сільський хлопець Лукаш, його черства, обмежена мати та бідна, з незнатного роду красуня і талановита співачка Лорілея, її коханий вельможа — граф Герман, мати якого, графиня, також завадила щастю молодих.
Обидві легенди, що лягли в основу “Лісової пісні” і “Лорілеї”, роз’єднані у часі і просторі, а єднає їх людська природа.
Ніна Шмурікова-Гаврилюк оригінально та впевнено прокладає місточок до образів Лесі Українки, її друга Сергія Мержинського, цим і досягає успіху. Її Леся Українка постає перед читачем не тільки як велика поетеса, знавець надприродних таїнств, а й як жива людина — прообраз Мавки.
Як драматург пані Ніна майстерно використовує умовності, її фантазія багата, цілеспрямована, підпорядкована творчому задуму. Цим пояснюється удача — образ Лесі Українки змальовано вдало. Доречно використано її вірші:
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні.
Ці слова — лейтмотив книги і свідчать, звідки Ніна Шмурікова-Гаврилюк черпала наснагу. З геніальної чаші Поезії!
У передмові до драми “Лорілея” поет Анатолій Ненцінський не приховує свого захоплення драматичним дебютом Ніни Шмурікової-Гаврилюк. І цілком слушно, бо драматична поема — жанр складний, не кожному майстру пера під силу. Тому так рідко в Україні пишуть і публікують драматичні поеми. Нашій землячці поталанило. Хай же й надалі слугує їй прикладом драматургічна спадщина Лесі Українки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment