Слави я не шукаю — штрихи до портрета письменника

Зиновій ГАЄЦЬКИЙ,
голова Пустомитівського РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, с. Лісневичі, Пустомитівський район, Львівська область

Серед письменників Левко Різник вирізняється особливим стилем. Його текст можна впізнати навіть без титульної сторінки. І стиль, і мовні звороти, набір художніх засобів — суто галицькі, з яскраво вираженим місцевим колоритом. Л.Різник не тільки заново відкрив, зберіг, а й утвердив і навіть опоетизував діалектні, місцеві слова і вирази. Мова його творів вартує окремого дослідження. Вона багата прислів’ями, коломийками, дозволяє уникнути сухості викладу, нудності.
Ознакою майстерності автора є багата фразеологія. Лаконічні, влучні фрази збагачують мову, свідчать про інтелектуальний рівень автора. Всі твори Різника насичені цими короткими, місткими виразами, які хочеться запам’ятовувати, бо вони роблять і нашу мову більш переконливою, служать ніби приправою до страви. (Хто є ворогом для одного окупанта, буде таким самим ворогом і для іншого; кара Божа вчасно знаходить грішника, хоч би де він був; рай може бути лише серед живого і в живому; слава — від лукавого; де великі гроші, там ціна людського життя наближається до нуля; хочеш зірвати троянду — не бійся колючок; хто сам не горить, той інших не запалить; не хочеш, аби тобі сіли на шию, не кланяйся низько). На жаль, газетна стаття не дозволяє продовжити цю низку мудрих висловів.
Складовою своєрідного стилю творів Левка Різника є іронія. Вона чи не найбільш визначальна риса письменника. Особливо цим художнім засобом письменник користується при зображенні персонажів, до яких не відчуває симпатії. Це — нинішній істеблішмент: політики, олігархи, різні скоробагатьки. Засобами іронії ювіляр розвінчує фальш, показний патріотизм цих нуворишів, визначає суть їхньої діяльності як боротьбу за корито (“битва лише розгортається, тільки не битва титанів, а нікчем”). Л. Різник, по суті, ніколи не застосовує прямих характеристик, а робить це через самооцінку або оцінку інших, через прийом парадоксальнокомпліментарний (в основі його — парадокси і протиріччя), а ще через діалоги. Лев Різник — майстер діалогу. В дискусіях, суперечках двох опонентів найглибше розкривається їхня сутність. Роман “Зеня і Славко” повністю побудований на діалогові, тут діалог виступає як двигун розвитку фабули.
Як письменник, Лев Різник дуже чуттєво сприймає нинішні події, він не байдужий спостерігач. Ба більше — бачить вихід із важких кризових явищ, які переживає країна і зокрема — нинішня держава, яку він сприймати не може: “Оцю ось розвалюху. Кризово чи дефолтовозагрожену, недосконалу, застарілу, зліплену з гниляччя і трухлявини, зшиту білими нитками, склеєну клеєм.., що замішаний на крові, на нечистотах бандитськокілерських олігархічних кланів та іншої мерзоти, а та мерзота тут — на цій землі — стала новітнім окупантом… блощицею кровососною, — насмокчеться гадина християнської крові — крові дурногоодуреного плебсу відтак і тікає відлежуватися — з панамським паспортом — перетравлювати здобич на Гаваях чи в іншій офшорній зоні”. А тому — висновок: “Чим різниться людина достойна від нікчем? Людині достойній найдорожчі честь і свобода! Оце й хочу зробити з України державу — правдиву, де люди честі будуть у найвищій пошані, Державу — найвищого зразка…, бо вже набридло в цьому борделі…”. (А між тим, це сказано ще 2003 року в романі “Фактор Данила Вернади”). Л. Різник у своїх творах виявився провісником майбутніх явищ і подій. Так він передбачив прихід до влади “дніпропетровських” на чолі з Лазаренком, “донецьких” — з Януковичем, майдани і т. ін.
Дивує широта, різноманіття уподобань, зацікавлень та знань письменника, що сповна проявилось у тематиці творів: розвиток і проблеми держави; передвиборні баталії; конфлікт поколінь; наукові відкриття, зокрема — в області ґрунтознавства, психології, біоенергетики, астрології, генної інженерії… Звідси і спеціальна термінологія (“метод біоенергетичного впливу на голографічну матрицю”, солітон — своєрідний винахід самого письменника генератора впливу на психіку людини) ; історичні події, пов’язані з УСС, УПА; глобальна тема ролі особистості в історії народу на прикладах таких постатей, як І. Франко, М. Грушевський, митрополит А. Шептицький, патріарх Й. Сліпий… Взагалі, твори Л. Різника викликають не тільки цікавість, а й естетичне задоволення. Щоб глибше пізнати письменника, його світогляд, його внутрішній світ, життєве кредо — треба читати, аналізувати його твори. Не мною придумана аксіома. Ці знання суттєво доповнять біографію письменника. Згадую, як якось за кавою в затишній квартирі пана Левка на вул. Патона письменник розговорився і з завидною теплотою і легким сумом згадував про свій Нараїв:
— У селі, а колись містечку Нараєві я проживав до 16 років, до закінчення 10 класу. В селі було як би три “держави”: у центрі чотирикутного ринку — добротні будинки, криті бляхою, — євреї; навколо них, криті червоною дахівкою, — поляки; а вже позад них — під стріхами наші українці…
Тато Йосиф був одним із середущих за віком синів діда. Служив в австрійській армії, потім воював в УГА, добре воював, став ад’ютантом у командира; був інтернований, перебував у тодішній Чехословаччині, надивився, наспілкувався… (“Гриць звидів світа! На чехах, у Німеччині, в Італії, в Гамериці… Тепер щось розуміє…”). Повернувшись після польськоукраїнської війни в 1924 р., застав здивованих родичів. Тата вважали пропавшим на війні. Довго тато не журився — давав собі раду. Влаштувався агентомпоставщиком, скуповував свиней по селах і здавав у Бережанах оптовику. А той переправляв їх до США та Англії. Таким чином тато заробив грошей і в Нараєві, викупивши 0,25 га землі, поставив вальковану хату… Чи не дивно виглядав цей чоловік серед селян?! Тому вважався за великого дивака і оригінала — словом — Чудило.
— А яка доля батьків? — цікавлюсь.
— Батько прожив 82 роки, а мама проживала на старості у Львові. Братхудожник придбав у Львові 4кімнатну квартиру, але мама нудьгувала, скучала, її тягло в Нараїв…Там і похоронили. А тата і брата поховали на Янівському… Мама не дожила кілька місяців до Незалежності України.., — з сумом згадує це і продовжує: “А в Нараєві родичів уже нема. Хата валькована зруйнувалась… Я мешканець Львова ще з часів студентства, коли ми викупили на чотирьох квартиру і прописались там…
Та продовжимо розповідь пана Левка. “Мені пощастило вступити в сільськогосподарський інститут зразу — був відмінником у школі і тут — підвищена стипендія. А ще підрядився в ґрунтознавчу групу і — експедиції: Вінниччина, Хмельниччина, Росія, Казахстан… Романтика, але й заробіток… До стипендії в 28 рублів додавалось ще 70. Купив собі пальто, одяг, взувся — словом буржуй… Віршувати почав ще у школі. Якось відіслав вірша в районну газету, звідтам прийшла відповідь і хоч “вірша друкувати не будуть — пишіть ще”, але по школі пішов розголос: Левко — поет… Взагалі хоч би де я бував, хоч би де працював — усюди на першому місці думка і мрії — мистецтво, література. Вже у Львові в інституті написав першу новелу, заніс у “Ленінську молодь”. Григорій Книш викликав, показав відкоректовану новелу — вона вся синя від правок… “Не дивуйтесь, — каже, — підправив трохи мову, стилістику, але раціональне зерно є, є відчуття образу”.., і порекомендував мені зосередитись на прозі, не роздвоюватись на поезії… З часом став членом СПУ.
Один із персонажів Л. Різника якось сказав: “Слави я не шукаю…” Письменник також слави не шукав — слава сама прийшла до нього у вигляді численних романів, повістей, вершиною яких є праця не одного десятка років — трилогія про наших духовних світочів і провідників нації: Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого, Івана Франка, Михайла Грушевського.
В 1996 р. роман “Маргінал” здобув високу нагороду — премію ім. А. Головка за кращий роман року. В 2002 р. — державна премія ім. О. Гончара за роман “Усуси на Лисоні”; 2011 рік — літературна премія імені братів Б. і Л. Лепких. Л. Різник також лауреат премій ім. Ірини Вільде; “Львівська слава”; журналу “Літературний Тернопіль”. 2015 р. — за трилогію (“Самотність пророка”, “Поет і Владика”, “Доктор і професор”) — премія Президента України і звання лауреата.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment