Максим РИЛЬСЬКИЙ,
голова правління “Прес-клуб “Україна Форум”
Таку назву отримала невелика збірочка, яку в Національному музеї літератури презентував родинний фонд Максима Тадейовича Рильського “Троянди й виноград”. У переповненій музейній залі, де стоїть скульптура Григорія Сковороди, говорили про глибоку філософічність творчості поета-академіка. І це символічно.
Максим Рильський залишив після себе справжній розсип висловів, роздумів, порад, настанов, які не втратили своєї актуальності й сьогодні. Як наголошував поет-академік, “великий поет — завжди сучасник”.
Утвердження рідної мови, піклування про слово й духовність людини, звернення до молоді, проблеми виховання й ставлення до природи, вияви добросердя — все, що хвилювало класика протягом усього життя, знайшло відтворення в книжці, в окремих віршах і поетичних рядках, у цитатах і витримках із літературно-мистецьких студій і розвідок, епістолярної спадщини, публіцистики.
Водночас книга розкриває світосприйняття, духовні та моральні принципи, життєві спостереження видатного гуманітарія та гуманіста, широчінь доброти, інтересів, уподобань, переконань мудреця і мислителя М. Т. Рильського.
“Поетів в Україні багато, але чи багато серед них академіків?” — влучно зазначив хтось із присутніх на презентації. Напевне, саме чудовою академічною освітою й пояснюється широкий спектр інтересів Рильського.
Поет, літературознавець, публіцист, мово- та мистецтвознавець, перекладач (знав кілька мов), один із ініціаторів створення Українського товариства охорони природи й навіть музикант (Максим Тадейович пристойно грав на роялі — далося взнаки виховання після смерті батька в родині Лисенків). І цей широкий інтерес незмінно відбивався в творчості Рильського.
“У цій збірці вміщено лист, який 1939 року Рильський написав Хрущову. Поета хвилює той факт, що в Київському оперному театрі ставитимуть опери російською мовою, — каже директор Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАНУ Микола Жулинський. — Ще тоді, далекого 1939-го, поет чудово розумів, що двомовність обов’язково призводить до перемоги однієї з мов. Тому так багато його роздумів саме про долю української мови. Я думаю, що ніхто так, як Максим Рильський, не оспівав словник. Для нього словник — як для православних Біблія. Він читав словники, захоплювався ними, вишукував свої слова і радив це іншим”. “Бо слово — зброя, Як усяку зброю його треба чистити й доглядати”, — писав поет.
— Мудрість — це і доброта серця, душевний порив щедрості, бажання йти назустріч людині, — говорить упорядник книжки Максим Георгійович Рильський. — Як приклад, назову вислів “Умій дивитися, людино, на людей”. Це не просто звернення чи застереження, а життєвий стрижень Максима Тадейовича. Переважна більшість поезій, прозових творів, епістолярної спадщини пройняті любов’ю до людини, турботою про неї, зверненням до найгуманніших рис і почуттів, жагою творення добра.
“Мій розум може забути дату, але моє серце ніколи не забуває тих, кого любить”, — напише він в одному з листів.
“Характер Максима Рильського поєднував розум із добротою, його мудрість лагідна і, мабуть, тому незаперечна”, — ці слова поет Дмитро Павличко написав далекого 1969 року.
А Павло Мовчан, поет і голова “Просвіти”, згадав у своєму виступі, як колись ще 18-річним студентом наважився підійти до Рильського в одній із кав’ярень і був вражений простотою знаменитого на той час поета.
Родичі й земляки Рильського неодноразово згадували, як Максим Тадейович допомагав усім, хто до нього звертався. Йому писали, мов в останню інстанцію.
Сам він в одному з листів, уміщених у збірці, зізнається, що має репутацію “ліберала і ходатая у справах людей”, тому до нього не завжди дослухаються, однак, відповідаючи адресату, обіцяє: “Все, що зможу, — зроблю”.
Навіть уже будучи тяжкохворим, Максим Тадейович переймався турботами про інших — опікувався вшануванням пам’яті поета Олександра Олеся та оперного співака й педагога Олександра Мишуги, звертався до колег, аби надали “моральну й матеріальну підтримку” серйозно хворому письменнику Федору Бурлаці.
Не кожна людина може сказати про себе словами М. Рильського: “Ліс зустрів мене як друга…” А Максим Тадейович мав на це повне право. Його вислів: “Любов до природи — це таке ж усім зрозуміле почуття, як любов до батька й матері” знайшов відтворення не тільки в літературній спадщині, а й у конкретних діях на захист довкілля. У зверненні до “друзів-учителів” застерігає їх берегти “як зіницю ока ключі від нашого найдорожчого скарбу — від серця й розуму наших дітей!”
Максим Тадейович володів справжнім даром передбачення, коли писав сину Богдану: “Раджу тобі якнайсерйознішу звернути увагу на англійську мову, бо людина, що не знає мов, — неповна людина”.
Мудрий поет-неокласик ще від 20-х років минулого століття ніби відчував наше європейське майбутнє. Але водночас радив дбати про минуле й застерігав від необачних кроків “…Якщо не підходить до історичних явищ із історичною й діалектично міркою, то краще до них зовсім не підходить”.
“…Складна це досить річ — минулий вік судити,
Не завжди варто тут рубати з-за плеча.
Хай кожен рік життя і кожен день прожитий
Нас обережності й розважності навча”.
Має право на життя в нашому сьогоденні й інше його застереження: неприйняття зверхності, зухвалості, самозакоханості: “Згадай, безумче! Світ — не тільки ти://Крім тебе є думки, планети, птиці,//Є з’явища такої красоти,//Яка тобі, дурному, і не сниться!”
Але Максим Тадейович Рильський не був би самим собою — філософом та мислителем, коли, віддаючи шану минулому, не мріяв би про майбутнє:
…Хто тільки минулим багатий, —
В майбутнє іде навмання…
Ні! Жити, любити, співати,
Горіть — до останнього дня.
«Мудрості від Максима Рильського»
