Патрицій Духу і сучасна Україна

КИЇВ

Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Пам’ятник Кобзареві в Римі відкритий 1973 року. Його творець, італійський скульптор Уго Мацеі, одягнув Тараса Григоровича в тогу давньоримського патриція, показуючи всім, що Шевченко належить не тільки українському народові, а й усьому людству. Латинське “патрицій” у перекладі означає “батько”. Саме таким і є Тарас Шевченко для українців — батьком нації і патрицієм національного духу.
204-річчя народження Великого Кобзаря українська діаспора відзначала у всьому світі. І він на те, безумовно, заслуговує! Чому ж тоді у Києві і центральна, і столична влада протягом багатьох років державної незалежності, попри політичну орієнтацію владоможців, вважає це національне свято прикрою повинністю? Владці в оточенні посиленої охорони намагаються швидко покласти пишні (за державний кошт, звичайно, куплені) букети квітів до монумента, а потім поспішають на вручення Шевченківської премії її щорічним лауреатам. А народ критикує діяльність або, навпаки, бездіяльність чинної влади, повторюючи Шевченків заклик: “Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!”.
Саме так відбулися заходи біля пам’я­тника Шевченку в Києві: влада окремо, народ — окремо. На мітинг, скликаний “Просвітою” та партіями україноцентричного спрямування, зійшлися тисячі людей, які хотіли почути відповіді на невідкладні запитання: коли Україна житиме за законами великого Пророка.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment