Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото надане театром
Афіша Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я” нещодавно поповнилася ліричною виставою “І небо, і земля” за п’єсою М. Себастіана “Безіменна зірка”.
Михаїл Себастіан (1907— 1945) — відомий у світі румунський письменник. Дебютувавши у драматургії 1936 року ліричною комедією “Гра в канікули”, він відразу привернув увагу своєю здатністю розглядати драми так званих маленьких людей як події значущі й варті уваги. Автор з особливою симпатією ставиться до людей інтелігентних, які часто бувають беззахисними перед суспільством.
П’єсу “Безіменна зірка” написав 1942 року. Вперше глядач побачив її через два роки у Бухарестському театрі “Альгамбра”. Сьогодні вона представлена в репертуарах багатьох театрів світу, а в Україні постановки п’єси йдуть у Києві, Харкові, Львові, Дніпрі та інших містах.
Ця історія сталася у першій половині минулого століття в одному румунському містечку, в якому є лікарня, суд, поліція, залізнична станція, повз яку, не зупиняючись, проходять швидкі потяги. Тут є гімназія, в якій працює сувора мадемуазель Куку і пан Марін, який не просто викладає астрономію, а живе цією наукою. Та все ж не буває правил без винятків, а тим паче у романтичній комедії. Одного спекотного вечора швидкий потяг зупинився і з нього вийшов безквитковий пасажир…
“Безіменна зірка” — зворушлива, красива і романтична історія про зустріч провінційного вчителя і світської красуні. Їхня любов виникає, як раптовий зорепад, що пролився на маленьке містечко. Тонка, вишукана комедія про наївного вчителя і про дівчинупримару, яка іскрою промайнула в житті глухого містечка і його мешканців. Це вистава про те, що легше відкрити на небі нову зірку, ніж зрозуміти і утримати поруч кохану на землі…
Нова постановка стала режисерським дебютом для заслуженої артистки України Юлії Волчкової. Режисер скоротила п’єсу і зменшила кількість дійових осіб. Це надало виставі більшого динамізму, і саме такий варіант ідеально підійшов для затишної сцени “Сузір’я”.
Одночасно пані Юлія виконує роль Мони. Цей образ є головним у постановці. Складається враження, що вона грає власну долю, настільки природною є на сцені її героїня. Актрисі вдалося тонко передати внутрішній світ персонажа. В її виконанні Мона надзвичайно романтична натура, яка завітала до провінційного містечка з іншого світу, а можливо, й іншої галактики.
На противагу їй Гріг у виконанні Вадима Полікарпова — людина прагматична, можна сказати, навіть цинічна. Він так нагадує наших нових українців, які переконані, що за гроші можна купити все.
Найбільше щирих глядацьких усмішок, напевне, викличе провінційна вчителька мадемуазель Куку (Світлана Штанько). Це людина, яка не змогла себе сповна реалізувати у провінційному містечку, і за її напускною грубістю насправді криється добре і щире серце. Оскільки у виставі лише чотири дійові особи, то Світлана виступає ще й у ролі автора. А до вчителя Маріна (Ярослав Ігнатенко) глядачі ставляться зі співчуттям і симпатією.
Спочатку дія відбувається поблизу залізничного вокзалу, і декорації замінює лише один звичайний ліхтар. Натомість помешкання Маріна досить багато розповідає про цього персонажа, якого до зустрічі з Моною не цікавило нічого, крім астрономії, — всі стіни заліплені астрономічними розрахунками, на чільному місці портрети Кеплера і Коперника. Багато про персонажів говорить і їхній одяг. Вишуканий, аристократичний у Мони та Гріга і доволі провінційний у Маріна і Куку. А образ Мони втілено у спеціально створеному ароматі “Mona”, автором якого є парфумер Богдан Зубченко (BZ Parfums). Цей парфум став частиною драматургії вистави.
У виставі глядач побачить не лише ліричні, а й гострокомедійні сцени, насичені іронією і добрим гумором.
