Мова — одежа нашого духу

Світлана МАСЛОВСЬКА,
заступник голови Чернівецького ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка

Саме на хвилі такої гарячої теми Чернівецьке ОО ВУТ “Просвіта” організувало круглий стіл, що відбувся у рамках Шевченківських днів, а точніше, оголошеної буковинцями Всеукраїнської акції на захист рідної мови “Доки б’ються наші серця — звучатиме мова Кобзаря”.
Тема болюча і, на жаль, вічна для справжнього українця, котрий упродовж століть виборює право на самовизначення. І, який парадокс, маючи 27 років свою державу, ще з більшими потугами доводить усьому світові та й самому собі, що мова — живий організм, який може розвиватися лише за власними законами країни, де він народився. Але правління Чернівецької “Просвіти” аж ніяк не мало на меті покласти на порядок денний філософське обговорення питання мови. Ні! Таким узагальненням “бавляться” багато хто, до того ж, упродовж тривалого часу. Наразі це своєрідний план спільних дій через спілкування, діалоги, дискусії, пошук компромісів і, безумовно, поштовх до конкретних вчинків задля збереження, розвитку та захисту української мови.

Перш ніж когось
звинувачувати —
поглянь у дзеркало
Отже, до участі в обговоренні такого серйозного питання просвітяни запросили Буковинську еліту: науковців Чернівецького національного університету (ЧНУ) ім. Ю. Федьковича, Медичного університету, Чернівецького торговельноекономічного інституту (філії КНТЕУ), викладачів педагогічного коледжу, ліцеїв, гімназії, шкіл Чернівців та області, голів районних об’єднань ВУТ “Просвіта”, духовенство УПЦ КП, ЗМІ та громадськість Буковини. Зібрання відкрив голова обласної “Просвіти” Остап Савчук, наголошуючи, що захід приурочений до 150річчя Всеукраїнського товариства “Просвіта”. До розмови щодо необхідності Закону “Про державну мову”, через відсутність якого маємо проблеми із Законом “Про освіту”, потреби Програми розвитку і зміцнення української мови на Буковині, аналізу періодичних видань у бібліотеках краю та в навчальних закладах, ситуації з викладанням української мови в румуномовних школах і вишах Буковини, а також внесення конкретних пропозицій виходу з мовної кризи та власних рецептів захисту української мови закликали модератори зібрання — Марія Пелех (відповідальний секретар) і Світлана Масловська (заступник голови).
Формат круглого столу передбачав насамперед “побудову” його міцного фундаменту, який вдалося “зцементувати” Ганні Скорейко, доценту кафедри історії ЧНУ. Її ключова фраза — “перш ніж з когось питати — подивись у дзеркало” — стала стрижнем обговорення мовного питання, його політики, що вимагає максимально виваженого підходу. Так було в ХІХ столітті, на зорі української “Просвіти”, коли перші народовці, маючи власні інтереси, ставили на перше місце національні, так і зараз праця на свою Батьківщину має стати священною. Особливо у питаннях захисту рідної мови, яку нарешті велети України визнали матрицею — об’єднувальним чинником нації. Маючи певність, що наразі настав той час об’єднання, закликала його не втратити, долучаючи та переконуючи у незворотності процесу нашу молодь. До того ж, не чекати ні фінансів, ні згоди з нами Президента України. “Нам своє робить”! Навіть тому, хто читає журнали “Ліза”, “Отдохни” кладімо в руки “Українську ластівку” — щось та з неї почерпне. І результат не забариться, якщо будемо наполегливими у цій справі.
Головний меседж ст. 7 “Закону про освіту” виголосила начальник управління департаменту освіти Чернівецької ОДА Оксана Секрієр — “не просто розвиток освіти на території проживання нацменшин, а головне, як дітей адаптувати в середовищі українців”, адже більшості з них важко висловити думку побутового рівня літературною мовою, не кажучи про спецпредмети. Вона, як етнічна молдованка, яка в колі родини спілкується рідною мовою, вважає, що кожен громадянин України зобов’язаний знати державну мову, виконувати Гімн України, пишатися синьожовтим знаменом, під яким гинуть наші бійці, захищаючи країну і кожного з нас. Департамент освіти на захист української мови постійно організовує патріотичні й національнокультурні заходи, фестивалі, конкурси, які справді виховують у дітях любов до України. Але водночас є закони про держслужбу та щодо прав нацменшин, які не мають права порушувати. Фахівець погоджується, що є недопрацювання, бо учням чомусь ближче до душі “Гаррі Поттер”, аніж книжки з українськими героями, але тільки спільними зусиллями — школа, батьки, патріотичні громадські організації здатні змінити ситуацію на краще.

Тенденція знищення мови у негуманітарних вишах триває
Проблеми викладання української мови у Чернівецькому торговельноекономічному інституті (філія КНТЕУ) розкрила Юлія Пацаранюк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри сучасних європейських мов, яка у цьому навчальному закладі має годин української мови на півставки, на …3000 студентів… Парадокс! Науковець стурбована щорічним скороченням годин цього предмета. А з 1 вересня адміністрація вишу, маючи автономію не тільки фінансову, а й академічну, пропонує для своїх першокурсників один предмет із шести на вибір (або українська мова, або історія України, або фізкультура тощо). Учасники зібрання зрозуміли, що студент, який у майбутньому має щодень послуговуватися українською мовою (працювати у сфері обслуговування), може цей предмет і не обрати для досконалого чи хоча б поверхового вивчення. Така ж ситуація з “Історією України”, яка чи не щодень змінюється. Але, на думку керівництва, майбутньому фахівцеві не потрібна в роботі ні державна мова, ні знання історії своєї країни. Прикро, але тенденції зумисного знищення української мови “дотримуються” і в медичному університеті. Ще кілька років тому на першому курсі було 220 годин її викладання, а нині — 100. Про це розповіла старший викладач кафедри суспільних наук українознавства Юлія Руснак. У цьому виші навчається молодь з інших країн світу; які знання вона може отримати за 50 пар? Поверхові, побутового рівня, аби лише адаптуватися в нашому суспільстві. Тоді про який престиж “солов’їної” у світі ми говоримо?! Тут би елементарний захист забезпечити у нас. Але як? Пані Секрієр зазначила: ці питання Міністерство освіти і науки передало на розсуд вишів, їм вирішувати — потрібні майбутнім спеціалістам знання з державної мови чи ні. Доречно ще раз потвердити необхідність Закону “Про державну мову”, у проекті якого передбачено інспектування прогалин у питаннях мови.
Культуру мови на яскравих побутових прикладах проаналізувала Марина Івасюта, доцент кафедри історії української мови ЧНУ, де також навчаються студенти з різних країн світу, а програма не забезпечує потреби її вивчення. Тому викладач готова сприяти введенню додаткових курсів української мови на базі ЧНУ.

Захистимо мову — і наш голос зазвучить
Ще одна болюча тема після “нецензурної лексики” (занесена до України з московщини, через що наше суспільство деградує) — суржик. Доцент кафедри української літератури ЧНУ Василь Костик подав прості рецепти лікування цієї хвороби: читати українські газети і журнали та книги наших письменників, дивитися кіно вітчизняного виробництва та намагатися спілкуватися літературною мовою.
На основі історичних фактів доцент кафедри української літератури Лариса Бережан виявила сучасні системні промахи у націєтворчій політиці, яку маємо починати не з національних меншин, а з титульної нації, з переконливих мовних гасел. Бо тільки українцям закидають, що “притісняють” інші мови — російську, румунську, угорську, а ми не вміємо дати гідну відсіч. Не подаємо жодної ноти протесту з приводу того, що в Румунії лише один українськомовний ліцей (на Чернівеччині ж 61 румуномовний навчальний заклад). Не має належного державного захисту й наша діаспора за кордоном.
Цю тему продовжив професор, завідувач кафедри української літератури ЧНУ Володимир Антофійчук, зауваживши, що наразі головне — аби внесені нині конструктивні пропозиції дійшли до відповідних інстанцій. Науковець, який має години в Сучавському університеті, неабияк стурбований ситуацією з вивченням нашої мови в Румунії, де немає українських шкіл, а лише в окремих — предмет української мови. А випадок із затриманням волонтерів, котрі везли до ліцею м. Сірет бібліотеку з понад 400 українськими книгами, та шестигодинні переговори з приводу цього — злісна відповідь на ст. 7 Закону “Про освіту” і його маніпуляція. Причина криється у відсутності захисту, зокрема — українського консульства, яке було чинним з 2002 до 2013 року, а з 2014го, за рішенням Міністерства закордонних справ України, скасоване, мовляв, через брак фінансування. Професор бачив відчай, розпач і безпомічність румунських українців через цю колізію, тому, дбаючи про інтереси держави Україна, пропонує ухвалити звернення до Президента України та Міністерства закордонних справ щодо відновлення консульства, якщо хочемо насправді налагодити відносини з Румунією та не покинути напризволяще наших за кордоном.

Коли слово не б’є, то і палиця не допоможе
Позитивні духовні акценти зібранню додали виступи священиків УПЦ КП о. Миколи та о. Назарія, котрі є постійними учасниками просвітницьких заходів та організаторами духовносвітських, науковопізнавальних зібрань. Їхнє українське духовне слово має неабияку силу, проте це мало хто усвідомлює. На жаль. Про визначення української мови як важливого чинника національної безпеки говорив гість із Тернопілля Йосип Децовський, який пропонує замість курсів вивчення української мови для всіх охочих — лекторій, а захід, приурочений до 150річчя “Просвіти” організувати в Кіцмані, де ще й досі немає пам’ятника Т. Шевченку. Учасники круглого столу — вчителі шкіл і гімназій не обійшли увагою проблеми НУШ (нової української школи), підготовки кадрів згідно з новим Законом “Про освіту” та зчаста чи не “піддослідних” вчителів у нововведеннях тощо. Дискутували щодо недопущення відкриття дошкільного румуномовного закладу в центрі Чернівців, складання ЗНО у педагогічному коледжі, погодилися, що співпраця освіти з “Просвітою” має стати ще більш потужною, вкотре наголошували на необхідності нового закону “Про державну мову”. Просвітяни з різних районів Буковини ділилися власним досвідом роботи та разом із науковцями висловлювали пропозиції, які лягли в основу резолюції круглого столу. Головні із них: розробити Програму розвитку та захисту української мови на Буковині; головам Чернівецької міської та міст районів області взяти на контроль рекламні щити, сферу обслуговування з метою поширення українськомовних реклам і назв різних закладів; на базі ЧНУ створити безплатні волонтерські курси, або лекторії з вивчення української мови для всіх охочих; впливати на передплату українських патріотичних видань у сільських і шкільних бібліотеках; активізувати роботу районних об’єднань “Просвіти” та долучати до заходів молодь; підготувати Звернення: до Міністерства освіти і науки з метою збільшення годин викладання української мови у негуманітарних вишах; до Президента України та Міністерства закордонних справ — з метою відновлення українського консульства у м. Сірет, Румунія.
Модератори закликали думати, читати, гуртуватися та єднатися навколо української мови, головної необхідності часу, якщо хочемо жити в мирі і достатку, щоб Україна більше ніколи не стала полігоном “гібридної війни” та приводом для чвар і непорозумінь.