«Брунька юна визирає…»

Зоя КУЧЕРЯВА,
заслужений діяч мистецтв України

Лірична книжка Миколи Славинського “Магічний кристал” (“Український письменник”, 2017) інтелігентна, мудра, розрахована на високий інтелектуальний рівень читача. Якщо поезія — це насамперед почуття, емоції, душевні переживання, романтика, експресія, то в мініатюрах знаного автора найперше — мисль, мудрість, життєвий досвід, які наснажують добром, примножують милосердя, оберігають від спокус щоденної суєти.
Роздуми й міркування лірика точні, логічні, несподівано відверті, витончено прості. Ось лише деякі з них: “Що не вимовиш, не скажеш — // оте й твоє”, “Якщо поет принижує поета — // ганьба всесвітня для обох”, “Гріх перший прийде сам. //Його не треба кликати й просити”…
Думається, шанувальник поезії може стомлюватися, — але не від прочитаного, а від розмірковування над прочитаним, адже маємо багато містких суджень, вивірених поетичних формул, образних узагальнень у довгій низці одновіршів, двовіршів, тривіршів, чотиривіршів — і так аж до восьмивіршів, які, з’ясовується, “найдовші” в збірці. Знайомство з мініатюрами стає естетичною насолодою від відкриття несподіваного, незнаного, частогусто парадоксального, казкового чи й неймовірного, приносить радість від усвідомлення власного духовного збагачення.
Книжка “Магічний кристал” не весела й не сумна: якщо одна філософська максима навіває тужливі роздуми, то другий сконденсований вислів самоіронією чи усміхом відсторонює смуток, а третій — приносить краплину світла, оптимізму. Тимто загалом збірка життєдайна, життєствердна.
Мініатюри Миколи Славинського об’ємністю та предметністю створюють такі зримі сюжети, що художник може їх малювати: “Самотню дівчину в степу // щасливий вітер обіймає”. Це не картинка, як на фотографії, а цілий світ почуттів: драма життя, долі, душевна мука, сховані в образній сув’язі й відтінені несподіваним уточненням: вітер щасливий, бо він, оживлений, обіймає, мов парубок, самотню красуню.
В образотворчому мистецтві можна шукати (і знаходити!) ключову художню деталь, кольори, гру світла, настрій, щоб висловити на полотні те, що ословив поет двома рядками: “Моя русалко! Вийди з тихої води // до того, хто тебе полюбить”. Такі яскраві зорові образи — рідна стихія автора. Він бачить те, що іншим не дано завважити: “Червневий вечір усміх парубоцький // у чорні вуса заховав”, “Туман ще спить — лисичка вже полює, // жовтезний хвіст голодний, як жебрак”, “Світання личко підставляє // весняним голубим вітрам”… Ні, таки недаремно перший розділ названо саме так: “Уяви лет”! Стосується це всієї збірки, де маємо щедрі розсипи дивовижного, дитинного, казкового: “У сірій сорочці туману // так тепло зайцям і вовкам”, “Ізза хвостика сороки // брунька юна визирає”…
Книжку “Магічний кристал” цікаво просто читати. А ще доцільно використовувати в освітніх закладах на заняттях з розвитку образного мислення, уяви, бачення навколишнього світу. Були б доречними й вільні твори на теми мініатюр Миколи Славинського.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment