Наталія ФЛЕГОНТОВА,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри гуманітарних та природничих наук Центру міжнародної освіти НАУ
“Кобзарю!
Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мене совість і закон”.
(Л.Костенко)
Ім’я Тараса Шевченка завжди на часі. Особливо у перші весняні дні, дні духовного пробудження, коли Україна і прогресивне людство вшановують пам’ять Великого Кобзаря.
Для студентів Національного авіаційного університету весна почалася з “Шевченківського березня”. Щодня відбувалися заходи, присвячені видатному синові українського народу: Міжнародний флешмоб “Global Shevchenko”, літературномистецька вітальня “Нас єднає Шевченкове слово”, конкурс презентацій “Шевченко — це народ і, як народ, він вічно буде жити”, конкурс есе “Хто для мене Шевченко?”, квест “Чи знаємо ми Шевченка?”, лекції, засідання за круглим столом, наукові дискусії тощо.
Проте одним із найяскравіших можна назвати літературні читання “Kobzar International”, що були проведені у Центрі міжнародної освіти Національного авіаційного університету. Тут навчаються хлопці й дівчата з найвіддаленіших куточків світу. Різні за віком, віросповіданням, кольором шкіри, характером, системою виховання, вони прагнуть знань і діалогу культур.
Свої перші студентські кроки слухачі підготовчого відділення починають із вивчення української мови, а отже, мають можливість заглибитися в культуру країни навчання, її традиції, звичаї — головне багатство народу, що сприяє зануренню в мовне середовище і пізнання світу.
Студентиіноземці відкриті до нашої культури: відвідують музеї, театри, читають українську літературу, охоче беруть участь у культурних заходах. “Шевченківський березень” дав можливість слухачам Центру міжнародної освіти більше дізнатися про Шевченка — поета, художника, революціонера, патріота, Людини, що гідно пройшла життєвий шлях від кріпака до академіка Академії мистецтв.
Іноземні студенти тільки починають опановувати мову, проте варто зазначити, як емоційно, піднесено продекламував арабською мовою вірш “Реве та стогне Дніпр широкий” Віссам Халдун Салем Джовхер із Йорданії. А Шевченкова лірика не залишила байдужими серця виконавців і слухачів. Хань Хао з Китаю читав рідною мовою “Садок вишневий коло хати”, Худа Бабакуя з Марокко прочитала українською “Сонце заходить, гори чорніють…”, Сабрі Мухаммад Ріяд із Палестини — уривок із поеми “Гайдамаки” “У гаю, гаю вітру немає”. Шевченкові слова звучали в супроводі флейти. Музику до цих творів виконав Аббасі Хамед з Ірану.
Шевченко любив народні пісні. Він часто слухав, як співають кобзарі, запам’ятовував, співав сам. Народна пісня допомогла йому стати поетом. Мабуть, тому його вірші так легко лягають на музику і стали сьогодні народними. Музику на його вірші писали відомі композитори XIX і XX ст. —Кирило Стеценко, Яків Степовий, Микола Лисенко, Модест Мусоргський, Петро Чайковський. Її співають оперні і естрадні співаки. Слухачі слухали голос Оксани Петрусенко (“Нащо мені чорні брови”), тріо бандуристок (“Така її доля”), “Піккардійську терцію” (“Садок вишневий коло хати”). Та зал вибухнув оплесками, почувши пісню “Ой по горі роман цвіте” у виконанні студента Чан Ші Куаня з Тайваню. Лірика, пісні, картини, музика переплелися в одне яскраве дійство.
На завершення учасники заходу прочитали “Заповіт” Тараса Шевченка мовами народів світу (українською, китайською, литовською, англійською, французькою, іспанською, арабською, фарсі, турецькою, російською…) у виконанні Іч Шафрі Аднана, Бенжеллуна Башира, Салми ІдріссіЛхадрауї (Марокко), Шази Алфліті (Ліван), Вересі Франко (Аргентина), Вен Шо (Китай), Махмуді Айдіна (Іран), Еремінайте Вайви (Литва), Каїгусуза Бурака (Туреччина) та ін.
Шевченко живе у пам’яті народній, а ім’я його відоме усьому світу, про що засвідчила презентація пам’ятників Шевченкові в різних країнах.
Мистецтво слова, фарби звуку, руху сприяють міжкультурній комунікації, формують людину культури і вводять її у світ мистецтва спілкування, а милозвучність мови, її мелодика сприймається не лише розумом, а й емоційночуттєво. З українською поезією, народними піснями засвоюється дух української культури. Відбувається тонка взаємодія у сфері духовності: молода людина проникає в культуру, а в її свідомість проникає дух.
Ознайомлення з творчістю Т. Шевченка не залишили байдужими слухачів. Можна вважати, що це свято досягло глибин сердець і сприяло духовному піднесенню іноземних студентів.
Керівництво Центру міжнародної освіти відзначило студентівактивістів сертифікатами учасника літературних читань “Kobzar International”. А в душах юних залишилося полум’яне слово Тараса.
Поет навчав любові й пошани найсокровенніших національних традицій, плекав надію про органічне засвоєння кращих надбань чужих культур:
“Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь…”
Шевченко — цілий світ. Світ образів, почуттів, думок, ідей. Його ім’я вічне, як вічне прагнення свободи та справедливої боротьби за незалежність України та її народу.
