Образ генерала Шухевича в українському музичному фольклорі
Христина ЯРЕМЧУК,
викладач Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. О. Барвінського, член райради товариства “Просвіта” Тернопільської області
Цінним документальним матеріалом для вивчення епохи національно-визвольної боротьби 40—50-х років в Україні є пісні УПА, які й нині широко побутують. У них — прощання юнака з коханою та рідними, перебіг бою, смертельні сутички з ворогом, хоробрість і самопожертва повстанців, заклик до боротьби, готовність умерти за волю України. Чимало повстанських пісень мають історичну підоснову, тобто у них згадуються конкретні імена героїв і назви місць, де відбувалися бої. Народ із любов’ю оспівував ватажків повстанської боротьби Степана Бандеру, Романа Шухевича, Лопатинського (Бистрого) та інших.
Ім’я генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича в народних повстанських піснях майже не зустрічається, а ось його численні псевдоніми — Тур, Лозовський, Щука, Роман, Туча, Степан, Дзвін, а особливо улюблений у народі — Тарас Чупринка — звучать часто.
Зважаючи на надзвичайну конспірацію, побутові деталі в таких піснях відсутні. Як правило, їхній зміст носить узагальнюючий характер і головний командир постає в піднесеному образі, що викликає загальну шану й повагу.
Сонце волі засіяло —
Друг Чупринка веде нас.
Командири наказ дали,
Гей, дали — “Вперед,
друзі, — по Кавказ!”.
Серед пісень, записаних відомим дослідником повстанського фольклору, вченим-істориком, фольклористом Григорієм Дем’яном, є цікаві пісні про генерала Шухевича. В одній із них йдеться про формування повстанських збройних сил:
Ой приїхав Тур-Лозовський
у гори Карпати
Та й закликав музиченьків,
казав їм заграти:
“Ой заграйте, музиченьки,
заграйте-заграйте,
Усіх хлопців-українців
до війська скликайте”.
Та як наші музиченьки два
марші заграли
Уже хлопці-бандерівці
у рядах стояли.
Ой сказав їм Тур-Лозовський:
“Довго не думайте,
Беріть в руки автомати,
до УПА вступайте!”.
Наші хлопці-бандерівці
того давно ждали,
За годинку зі зброєю вже
в рядах стояли.
“Наказ, друже-командире,
ми — вояки твої!
Як накажеш, ми рушаєм
у цю мить до бою.
Наказ, друже-командире,
ми вояки твої.
Хоч загинем, та здобудем
Україні волю”.
(Г. Дем’ян, “Українські повстанські пісні 1940—2000 років”, Львів, 2003).
Особливо часто ім’я улюбленого командира зустрічається в такому унікальному фольклорному жанрі, як повстанські коляди. Надзвичайно ризикуючи, але усвідомлюючи, яке важливе значення для піднесення бойового духу народу, віри в правоту своєї боротьби має слово й пісня, українські партизани в морозні різдвяні вечори приходили до “чесних господарів” із колядою. Одна з таких коляд, сповнена оптимістичної віри в перемогу над окупантами, передає ту радість, яку вселила в людські серця звістка про призначення авторитетного полководця Романа Шухевича Головним командиром Українських Збройних Сил:
Нова радість стала, яка не бувала,
Бо УПА на командира
Чупринку дістала.
Просим Тя, Ісусе, щодня, щогодини:
Поможи му окупантів
вигнати з Вкраїни.
Хлопці-українці, до УПА вступайте,
Що Чупринка нам накаже,
славно виконайте!
Хлопці врадувались, зброю добували,
Тисячами до куренів Чупринки
вступали.
Били воріженьків із заходу і сходу,
Щоб не сміли неволити
нашого народу.
Цей твір міг виникнути в той період, коли люд у Галичині й Волині був переконаний у перемозі, бо завершувався він так:
Гомоніла пісня усіма світами:
“Вже воскресла Україна,
бо Чупринка з нами”.
Повстанські коляди створювали на мелодії відомих християнських пісень.
Ім’я головного командира зустрічається і в інших фольклорних жанрах, що їх подає 25-й том “Літопису української повстанської армії”, який повністю присвячений повстанським пісням. Зокрема в одній з великодніх пісень співається:
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
Радість небо нам голосить —
Україна того ж просить.
А Чупринка промовляє
I “Христос Воскрес!” вітає.
Тиха радість йде з небес.
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
Минуло 67 років із часу героїчної загибелі Тараса Чупринки — Романа Шухевича. Його ім’я, як і всю героїчну боротьбу УПА, навіки закарбували в народній пам’яті українські повстанські пісні. Та нехай вони іноді недосконалі з літературного погляду, бо творили ж їх не імениті поети, а пересічні повстанці, які переважно від плуга та землі прийшли боронити рідний край. Але ці твори є безцінним свідченням очевидців, котрі, переживши окупаційний більшовицький режим, нині є живими свідками героїчного подвигу українського народу в національно-визвольній боротьбі й ніколи не дадуть українофобам відібрати звання Героя України в народних улюбленців Степана Бандери та Романа Шухевича.
Народ не забуває своїх героїв!
Слава Україні! Героям слава!
