То скільки ж двоголових орлів у нинішньому російському гербі?

Юрій ВІЛІНОВ,
Запоріжжя

“Звичайно ж — один!” — відповість пересічний читач, і буде, на щастя, не правий. Чому — на щастя, розповімо трохи пізніше.
Хижий орел був символом великодержавного Риму. Коли Римська імперія 395 року поділилася на західну і східну, орел став двоголовим: дві голови — дві столиці (Рим та Константинополь), одне тіло — одна держава! Двоголовий орел на тисячу років залишився гербом СхідноРимської (Візантійської) імперії як символ претензій на західноримські провінції.
Візантійський двоголовий орел був і є нині гербом держав, у яких або хоч якийсь час правили династії нащадків візантійських імператорів (Сербія, Албанія, держава кримських готів — Феодоро), або ж держав, які зазіхали на могутність, еквівалентну Візантійській імперії, наприклад — Австрійська імперія. У нинішньої невеликої Австрійської республіки одноголовий орел тримає в лапах з розірваними кайданами серп і молот!.. Герби взагалі демонструють всілякі чудасії. Герб нацистів Німеччини (Третього Рейху) за походженням — римський орел, а отже, родич московського двоголового…
Московщина — Третій Рим, мала (і має!) право на двоголового орла з обох боків. Поперше, Іван ІІІ оженився на Софії, племінниці останнього Візантійського імператора Костянтина Палеолога, який загинув на стінах Константинополя при захопленні його турками. Іван ІV Грозний — її онук. Щоправда, на синові Івана ІV Федорі чоловіча лінія династії закінчилася, але влада перейшла до родичів по жіночій лінії — Романових. Подруге, Московщина за Петра І, онука першого царя з династії Романових, стала називатися Російською імперією, з претензією на одне з перших місць серед держав світу.
Московський двоголовий орел від царя до царя “обростав” коронами, скіпетром і державою в пазурах, орденом Андрія Первозваного на орденському ланцюгу на грудях та щитами з гербами завойованих царств на крилах. У останнього за часом орла, який постав на монетах імперії з 1859 року, таких гербових щитів було дев’ять — московський вершник на грудях та герби царств — Казанського, Астраханського, Сибірського, Херсонесу Таврійського, Грузинського, Польського, Великого князівства Фінляндського, і комбінований герб великих князівств Київського, Володимирського та Новгородського на крилах. Того ж 1859 року вершечок скіпетра змінився з хреста на маленького двоголового орла. А оскільки цей орел зновтаки тримає в лапі скіпетра з двоголовим орлом, і так далі, і так далі… кількість двоголових орлів на імперському гербі теоретично дорівнює безмежності! Кожен наступний “орлик” приблизно вдванадцятеровчотирнадцятеро менший за попереднього. Скіпетр у лапі російського орла — артефакт, виготовлений за царювання імператора Павла І, завдовжки він трохи менший 50 см. Його орлик розташований на знаменитому діаманті “Орлов” (Григорій Орлов подарував камінь Катерині ІІ), який має розміри 35х32 мм. Шостий за рахунком “орлик”, якщо першим рахувати великого орла, теоретично буде заввишки 0,002 мм — це розмір бактерії. Далі йдуть орли розміру віруса, атома, елементарної частки…
З безмежною низкою двоголових орлів на гербі, що йдуть у нікуди, Російська імперія проіснувала менше шести десятків років… Тимчасовий уряд доручив відомому художнику Івану Білібіну привести російського імперського орла до норм республіки. Художник із завданням упорався — прибрав усі імперські цяцьки та ще й опустив крила донизу, як це було за первісного московського двоголового орла часів Івана ІІІ. Такий орел був на паперових грошах тимчасового уряду — “думських” і “керенках”. Пролетарі звали його общипаною куркою. Це й зрозуміло — пролетар живе заради свого завжди голодного шлунка, і усі символи, регалії і реалії до того шлунка підводить.
“Білібінський” орел затримався і на радянських грошах 1918 року, до речі, на тлі свастики, яка обертається проти Сонця, тієї самої, котру потім так поширили німецькі нацисти!.. А вже потім на просторі 1/6 частини земної поверхні зацарював “серп і молот”. Первісно за пропозицією народного комісара оборони Льва Троцького на зірці Червоної Армії були плуг і молот. Плуг, рало є сакральним символом сільськогосподарського виробництва, як молот — продуктивної праці в промисловості. Але дуже скоро совецькі ідеологи вирішили, що плуг не пропорційний до молота і взагалі — не дуже геральдичний, і замінили його на серп. Тим самим в езотеричному сенсі прирекли свою державу на постійні та безперервні злидні.
Згадаймо романс російського поета, товариша Пушкіна, Петра Вяземського “Я пережил и многое и многих…” — “По бороздам серпом пожатой пашни…”. До хлібозбиральних машин урожай збирали косою, нею володів кожен чоловік, жінка, навіть підліток. Але якщо стара та хвора удовиця не має родичів чи сусідів, які їй допоможуть, вона вимушена човгати свою убогу нивку серпом. Є інші варіанти пов’язаних із серпом злиднів — коли поле таке маленьке, що розмахувати на ньому косою і не варто. Або ж селянин такий бідний, що не має коси — якісного, а отже, і відносно дорогого знаряддя…
Радянська влада всі 70 років свого існування з серпом у гербі була у хронічних злиднях, постійному “дефіциті” найнеобхідніших товарів і послуг. Тому коли влада “серпа і молота” ганебно впала, її ніхто не став захищати, навіть комуністи, яких у серпні 1991 року було ще 18 мільйонів! За всієї відкритості суспільства, на всіх неосяжних теренах СРСР невідомо жодного акту спротиву чи навіть протесту при його скасуванні!
Російська Федерація повернулася до “білібінського” орла, який з 1992 року карбувався на російській монеті. Орел, схожий на живого птаха, єдиний, тобто не зникаючий у безкінечності, і без імперських цяцьок. Але значна частина підданих держави марили імперією. І мабуть тому на самому початку ХХІ століття, на самому початку правління Путіна РФ повертає герб Російської імперії. Трохи спрощений — без ордена Андрія Первозваного, без гербів підкорених царств на крилах, бо царство Польське та Велике князівство Фінляндське — то в далеких мріях. Новій імперії не вдалося повернути навіть царство Грузинське. Поки вона (як вважає) спромоглася на царство Херсонеса Таврійського…
Сучасний герб РФ має, як і царський, войовниче підняті крила, три корони, державу та скіпетр з низкою двоголових орлів, які, зменшуючись, йдуть в нікуди. А разом з ними йде в нікуди держава з амбіціями імперії, яка пнеться, щоб увесь світ її “боявся і поважав”. Світ зрозумів потуги Державипідзникаючимивнікудиорлами, і вживає адекватних заходів для її усунення, а зміни йдуть нині в кілька разів швидше, ніж у часи першої Російської імперії…

* * *
Щоправда, Австрійська республіка добре живе в Європі з серпом і молотом в пазурах орла, бо ж символи і емблеми не заважають добробуту держави, народ якої має колективний розум…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment