Василь КУРИЩУК,
смт Яблунів, Івано-Франківщина
Є на славній Коломийщині село Ковалівка. Відрізняється воно від звичайних сусідніх сіл тим, що на його території височать терикони давно забутих кам’яновугільних копалень та також тим, що громада села ще на початку минулого століття домоглася тверезого способу життя своїх громадян. Тут не було корчем, навіть крамниць із горілкою, зате добре працювала читальня “Просвіти”. Керував нею не священик, як у навколишніх селах, а національно свідомий селянин Юрій Чукур, який на будівництво Народного дому віддав ділянку своєї землі.
У це село з поруйнованими, на жаль, за роки радянської влади просвітянськими традиціями 1975 року на посаду вчительки початкових класів направили Марію Боєчко, якій судилося стати однією з помітних діячок просвітянського руху в Незалежній Україні. Молоду вчительку, уродженку сусіднього села Мишин, добре сприйняли в колективі і полюбили учні. Тут розкрилися всі її таланти: співачки (участь у сільському хорі та вокальних ансамблях), музикантки (гра на бандурі й баяні), майстрині художньої вишивки. Вона пише вірші і компонує музику до своїх пісень, друкується в Коломийській районній газеті “Вільний голос”, бере активну участь у роботі товариства “Просвіта”. Безмежно любить учнів, віддає їм усі свої вміння і душевне тепло. У Ковалівці зійшло щедротне сонце її творчості. Марія Боєчко видає збірку поезій “Спалах серця” (2001), збірку авторських пісень “Лети, пісне моя” (2002), збірку ліричних віршів “Я возвеличую любов” (2003), дитячі книжки: “Пролісок” та “Дитинства світла мить” (2003), нарис з історії села “Ковалівка. З глибин віків і до наших днів” (2007). Упорядкувала і видала кілька випусків фольклорних збірок. Створила альманах “Джерельні дзвони”, в якому публікуються твори поетів-початківців і вже відомих майстрів слова Прикарпаття.
Було б усе добре, якби не хвороба, яка підступно підбиралася до неї. Уже не допомагали медикаменти, не рятував і топірець, яким підпиралася, щоб переміщатися по класу. Довелося залишати своїх зачудованих школяриків і пересісти на інвалідний візок. Хтось би здався, тільки не Марія Боєчко. Нею щиро заопікувався чоловік Іван, багато допомагала дочка Людмила, оточили любов’ю і турботами всі три онучки, підтримували друзі. І хвороба не змогла зупинити її творчого пориву. Здавалося, що страждання і болі, які вона мужньо переносить, спонукували до дії. І вона діяла, творила, несучи свій важкий хрест. Видала ще дві книжки віршів, оповідань і пісень: “Три дороги” (2012) та “Тернова межа” (2015), дитячу книжку-розмальовку “Українській дітворі про дерева і кущі” (2016), продовжила упорядковувати, редагувати та видавати альманах “Джерельні дзвони”, збірнички фольклору. Творчість Марії Боєчко, як влучно відзначив літературознавець Микола Васильчук, — “це віршовані ліричні щоденники, сповіді зболеної душі”. Творити, тамуючи болі, перемагаючи всі незручності та обмеження, спричинені хворобою, стало нормою її життя, а кожне написане слово підносило серце і лікувало душу:
Кожне сказане мною слово
Випливає із серця, з душі —
То перлини рідної мови,
Що зродились на отчій землі.
З молоком матусиним влилось
В мою долю тернисту, в буття,
У віночок поезії звилось
І опорою стало життя.
15 травня Марія Боєчко зустрічатиме свою 65-ту весну і 20-річчя літературної творчості та видавничої діяльності. Найголовніше, що їй вдалося зробити, — це об’єднати навколо себе творчих людей та випускати щороку альманах “Джерельні дзвони”. Уже побачили світ 20 випусків цього видання і це не метелики, а книжки на 300—400 сторінок, у яких представлені твори 40—50 авторів. “Джерельні дзвони” вийшли за межі регіону: книжку читають і в зоні АТО, і українці за кордоном.
Традиційними стали щорічні зустрічі авторів альманаху, які відбуваються на день св. Володимира (28 липня) в Ковалівці, перетворюються на свята поезії, на школу поетичної майстерності.
Напередодні ювілею вийшла друком її збірка поезій “Вірю, надіюсь, люблю” і прийшла нагорода — медаль “За заслуги перед Прикарпаттям”. Хочеться щиро привітати шановну Марію Іванівну Боєчко з ювілеєм, виходом книжки та нагородою, побажати їй сил і енергії для подолання життєвих труднощів, а також творчого натхнення і Божого благословення на многії і благії літа!
Коли душа палає
