Наталка Ворожбит: «Кожен може написати свою драму»

У Центрі мистецтв “Новий український театр” відбувалася творча зустріч із сучасним драматургом, режисером і сценаристом Наталкою Ворожбит, яка належить до напряму “нової драми”.
Пані Наталя разом із німецьким режисером Георгом Жено заснувала “Театр переселенця”, у якому переселенці з Донбасу розповідають реальні історії свого життя. Вона куратор фестивалів “Донкульт” і “ГОГОЛЬФЕСТ”, одна із засновниць фестивалю “Тиждень актуальної п’єси”. П’єси Н. Ворожбит ставилися в театрах України, Росії, Великої Британії, Польщі, США та Латвії. Також Наталія автор сценарію фільму “Кіборги”. Під час зустрічі з глядачами та молодими драматургами вона поділилася секретами своєї творчої майстерні та дала поради тим, хто лише починає пробувати свої сили у драматургії.
“Ще десять років тому мені здавалося, що сучасної драми в Україні не існує. Саме в той час я повернулася з Москви, де тоді було досить насичене драматургічне життя. Але в Україні стає дедалі цікавіше, з’являються нові імена. Події на Майдані та сході України сприяють розвитку драми, адже на ці події неможливо не реагувати і кожен, хто відчуває творчий потенціал, якось намагається про це писати.
Моїм викладачем у Літературному інституті була відомий театральний критик Інна Вишневська. Паралельно я потрапила в середовище, з якого виріс фестиваль “Любимівка”, який потім переріс у “нову драму” і “Театр DOC”. Це було спілкування небайдужих людей, яких не влаштовував той театр, який був, з його мовою і формою. Моїм другом, колегою і вчителем був директор “Театру DOC” Михайло Угаров.
Я впевнена, що кожна людина може написати хоча б одну п’єсу з тієї причини, що в кожного є своя драма. Я багато працюю з підлітками. Це проект “Class Act: Схід — Захід”. Там ми вчимо дітей писати п’єси. І не лише їх, а й продюсерів та акторів. Закони драматургії закладені у житті. Кожна життєва історія, яку ви розповідаєте, побудована за законами драми. Якщо ви відчуваєте ці закони й уважно придивляєтесь до життя, то самі можете опанувати цей жанр літератури. Але це повинно підкріплюватися участю у фестивалях, зустрічами з практиками. А головне — дивіться хороші вистави, читайте хороші п’єси.
Мій досвід показує: якщо перші двітри сторінки п’єси не зачепили тебе за живе, то вже цей твір не зачепить тебе ніколи. Але інколи з перших рядків відчуваєш, що це талановита річ, хоча начебто нічого особливого. Критерій професіоналізму ніколи не був для мене визначальним. А на фестиваль “Тиждень актуальної п’єси” ми не брали п’єси професійних авторів. Важливо, коли людина не байдужа, коли вона любить своїх персонажів. Те саме з історією, яку вона розповідає, якщо любить, то “заражає” цією любов’ю і тебе.
Ніколи й нікому не пропонувала своїх п’єс. Мені щастило потрапляти в ті кола, де людям були важливі сучасні теми. Взагалі добре, коли драматурги й режисери зустрічаються на літературних читаннях. А шансу на те, що ви надішлете свою п’єсу до Національного театру і там її поставлять, практично немає. Потрібно з однодумцями, можливо, такими самими початківцями, знаходити маленькі майданчики і робити щось самим. І коли це виходить, то починають долучатися й інші.
Коли мені замовили сценарій до стрічки “Кіборги”, то довелося багато спілкуватися з учасниками тих подій. Спочатку на мене дивилися з недовірою. Потрібно було цю недовіру ламати. Було багато емоцій, пов’язаних зі збором матеріалу, спілкуванням. Паралельно працювала з дітьми в зоні АТО. Ще й написала у цей час п’єсу, постановку якої готує Тамара Трунова.
Також важливою для мене є п’єса “Саша, винеси сміття”, вона має хорошу сценічну історію і в Україні, і за кордоном.
Часто режисери беруть твою п’єсу і переробляють на свій смак, не питаючи автора. Мені це не подобається. Якщо я поважаю режисера і довіряю йому, то можу дуже багато переробляти у своїх творах. І це нормально, адже треба відчувати особливості театру і міста, в якому відбуватиметься вистава. Але некоректно, коли режисери це роблять самостійно.
Про головного персонажа бажано знати більше вже тоді, коли починаєш писати п’єсу. Але на 100 % не потрібно його придумувати з самого початку. Це буде заважати. Потрібно залишити повітря, свободу, можливість змінитися. Має залишатися якась загадка”.
Зустріч із Наталкою Ворожбит відбулася у рамках фестивалю “Нова п’єса”. Крім цього у програмі фестивалю відбулися: зустріч із зав. літературної частини Білоруського академічного театру юного глядача Жанною Лашкевич; режисерські читання п’єс “Ліричні діалоги з ліфтом” Елли Леус (м. Одеса) і “Вовкилебеді” Михайла Білана (м. Сімферополь), які були учасниками “Коронації слова — 2016”; бліцпрезентації та літературні конкурси.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment